Петер Енглунд - Захват і біль битви. Перша світова у 211 епізодах

рідко.

244

До зброї, співгромадяни! Шикуйтесь, батальйони! Уперед, Уперед! (фр.)

245

Під час війни в італійській армії було страчено понад тисячу солдатів, що значно більше, ніж у британській армії (361). Вже не кажучи про німецьку (48). Понад 15 тисяч італійських солдатів було засуджено до довічного ув’язнення за порушення військової дисципліни, і багато з них ще тривалий час відбували свій термін після завершення війни. Деякі сиділи аж до 1945 року. Начальник італійського Генерального штабу Кадорна наполягав на «залізній дисципліні».

246

Кількість втрат на морі різко зросла. У січні 1917 року німецькі підводні човни потопили 35 суден загальною вагою 109954 дедвейт. У квітні ця цифра становила вже 155 суден загальною вагою в 516394 тонни. Але тепер кількість почала зменшуватися, насамперед завдяки введенню системи конвою, а також активнішому мінуванню. Авіація також навчилася топити підводні човни. Приклад зими 1917 року — австро-угорський літак в Адріатичному морі потопив французький підводний човен «Фуко» (яке промовисте ім'я для випускників університетів!) і потім завершив свій подвиг порятунком усього його екіпажу у кількості 29 осіб.

247

Багато солдатів ненавиділи гранатомети і міномети, снаряди яких, на противагу звичайним артилерійським снарядам, нечутно описували свою траєкторію польоту в повітрі. Тому вони приземлялися несподівано. Однак вони летіли повільно, і їх досить часто можна було виявити.

248

У середовищі освічених африканців існувала думка, що війна призведе до знищення колоніалізму.

249

GSW = Gun Shot Wound = вогнепальне поранення.

250

Сьогодні більш відомий як наступ Керенського, за іменем прем'єр-міністра, який очолював у ті дні Тимчасовий уряд.

251

Проблема полягала не тільки в тому, що імпорт був призупинений британською морською блокадою. З минулого року діяла державна заборона на ввезення екзотичних продуктів харчування, зокрема мандаринів, родзинок, ананасів, імбиру та ванілі.

252

Подібна реакція, на його думку, не була безпідставною. У листі до іншого знайомого Франс писав: «Так, війна заподіяла жахливих страждань. Справа в тому, що всі, хто не збожеволів, стали ідіотами».

253

Дві перші ініціативи виявилися невлучними: американська — тому що США долучилися до війни, а німецька — після того, як її автор, Бетман-Гольвеґ, програв боротьбу з яструбами в Берліні та подав у відставку. У липні цього року більшість у німецькому рейхстазі 212 голосами проти 126 проголосувала за резолюцію з вимогою миру без територіальних вимог і компенсацій, що суперечило амбіціям тих, хто опинився при владі в Німеччині — військового командування на чолі з фірмою «Гінденбурґ і Людендорф». Це означало, що так званий громадянський мир 1914 року був анульований, а позиції Бетман-Гольвеґа, як своєрідна противага, похитнулися.

254

Це місце почали називати Капоретто після війни, коли воно відійшло до Італії. 1917 року воно було частиною австрійської території. Це маленьке містечко називалося тоді Карфрайт. Говорити про наступ дещо помилково. Справжній наступ відбувся на північ від Капоретто/Карфрайта. Тепер це ідилічне містечко знаходиться в Словенії, називається Кобарид, і в ньому є маленький, але чудесний музей битви.

255

Нова тактика була вперше продемонстрована цими штурмовими групами на початку вересня, коли німці без особливих зусиль прорвали російський фронт під Ригою й обернули всю російську 12-у армію у втечу на північ. Потім у тому самому місяці, у Франції, німецьким частинам, завдяки їхній новій тактиці (див. примітку 259), удалося відбити британський танковий наступ під Камбре.

256

Італійську поразку при Капоретто зобразив Ернест Хемінгуей у романі «Прощавай, зброє!», хоча він, попри всі літературні достоїнства, не є достовірною інформацією. Хемінгуей прибув до Італії за рік після битви і ніколи не був на місці подій. Більшість своєї книги він написав улітку 1928 року вдома, в Канзас-Сіті, використовуючи карти і відомості з різних історичних джерел. Інший опис, не такий уславлений, належить відомій особистості — Ервіну Роммелю, авторові книги «Піхота атакує». Дуже докладно, у стилі кубізму, з безліччю деталей за допомогою картографічного матеріалу він змальовує бої, у яких сам брав участь, будучи молодим лейтенантом. За бій при Капоретто він був нагороджений вищою прусською нагородою — орденом Pour le Mérite.

257

Коли вояки з США скорилися також суворій алкогольній забороні, то це ще більше зміцнило образ американців як дурних пуритан.

258

Пильний читач звісно запитає, як можна уявити картину битви в цей день за його щоденником. Відповідь проста: крім іншого матеріалу, у передмові до четвертого видання книги Монеллі про війну (написаної в квітні 1928 року) детально описано все те, що сталося.

259

Тактика інфільтрації загалом означала, що частини, які нападають, атакують не довгим фронтом, з метою прорвати ворожу лінію; замість цього невеликі мобільні групи намагаються використовувати слабкі місця противника, обходячи добре укріплені позиції. Ці мобільні групи проникають якнайглибше в тил ворога, дістаючись його артилерії, яка без опорних пунктів на передовій просто гине.

260

Не дивно. 1918 року австро-угорська ППО мала зробити в середньому 3 тисячі пострілів, щоб збити літак. Це вважали дуже гарним результатом.

261

Значною мірою відповідають за невдачу російські більшовики. Починаючи з 9 січня, російську делегацію очолював Троцький. Він дотримував поміркованої та прозорої тактики переговорів. Його стратегія відносно Центральних держав формулювалася з типовою для нього софістикою: «Ані війни, ані миру». Не дивно, що це гасло просто розлючувало німецьких військових на переговорах. Слід згадати, що саме в ці дні почалася громадянська війна в Фінляндії, де нещодавно отримано незалежність. «Білі» й «червоні» фіни воювали одне проти одного. Ця війна ставала продовженням великої війни. Частково тому, що саме велика війна зробила можливим здобуття незалежності. А частково тому, що німці згодом надали фінам важливу підтримку, приставши на бік білих, тоді як російські частини допомагали червоним.

262

На жаль, не підтверджуються часто повторювані відомості про те, що він написав вірш за двадцять хвилин, у травні 1915 року, сидячи ззаду в маленькій санітарній машині, приголомшений похоронами свого друга, і що він спершу викинув вірш, але його колега схопив зім’ятий папірець.

263

І знов на Фландрії полях розквітли маки.

Там, де хрести — спочинку нашого познаки,

Над нашим спокоєм птахи ширяють,

У небі щиро й голосно співають

Та ледве чутно їх крізь шум атаки.

264

Були життя в нас, і по тих життях

Нам сонця промені освітлювали шлях.

Любов