Стівен Кінг - Сплячі красуні

Погляд Джінет залишався прикутим до порожнечі.

— Ейнджел, нетлі вилетіли в неї з рота. В ній були нетлі. А зараз облиш мене в спокої — я хочу побалакати зі своїм чоловіком.

Євка вибачилася:

— Мушу декому подзвонити.

6

Рід почув Вернів постріл, метнувся через консоль поліційного крузера і відкрив пасажирські двері. Він устиг побачити зад автодому, який важко дерся на косогір, хляскали, відкриваючись і закриваючись, його задні двері.

На дорозі лежали два тіла. Рід дістав з кобури службовий пістолет і побіг до них. Далі тіл, одна поза одною, лежали три чи чотири штурмових гвинтівки з кількома десятками набоїв, розсипаними між ними.

Підбігши до тіл, він став. Кров і сіра речовина помалювали асфальт біля голови чоловіка, який простерся ближче. Рід надивився різних трупів, але тут картина була особливою, можливо, преміум-класу. В процесі падіння окуляри цього парубка підскочили і всілись у нього над лобом, у кучерявому волоссі. Таке розташування окулярів надавало йому якогось теплого, дружнього вигляду шкільного вчителя, недоречного для людини, що лежить мертва на дорозі з розбризканим по асфальту мозком.

Ще кілька кроків далі, а там простяглася на боку жінка в тій позі, яку приймав і сам Рід, коли, лежачи на дивані, дивився телевізор. Павутинну маску з неї здерло через контакт із дорогою, і шкіру було подерто. З того, що залишилося від її обличчя й тіла, Рід зміг тільки визначити, що вона молода, але не більш того. Куля прорвала велику рану в її грудях. Кров з дівчини стікала на вологе дорожнє покриття.

По асфальту позаду Ріда заляпотіли кросівки.

– Ґердо! — закричав хтось. — Ґердо!

Рід обернувся, і Баррі Голден, промчавши повз нього, упав на коліна біля тіла своєї дочки.

Верн Ренґл із закривавленим носом плентався вгору дорогою слідом за Голденом, валуючи, що він йому зробить обрізання, цьому уйобку.

От же купа лайна: якийсь розмазаний чоловік, мертва дівчина, виючий адвокат, розпсихований Верн Ренґл, зброя і набої посеред дороги. Рід радів, що Лайли Норкросс нема зараз на посту шерифа, бо йому не хотілося б навіть пробувати пояснити їй, як все це трапилося.

Рід спробував вхопити Верна, але запізнився на якусь секунду, вловивши тільки шматочок тканини на його плечі. Верн вирвався і гахнув Баррі Голдена по потилиці руків’ям свого пістолета. Пролунав огидний тріск, наче гілка зламалась, хлюпнула кров. Баррі Голден повалився обличчям на дорогу поряд зі своєю дочкою. Верн присів біля непритомного юриста і почав знову і знову гатити його руків’ям пістолета.

— Уйобок, уйобок, уйобок! Ти зламав мені носа, ти, бля… Та молода жінка, яка мусила бути мертвою, а виявилося, що ні, вхопила Верна за нижню щелепу, вчепилася пальцями за його нижні зуби і смикнула до себе, на землю. Голова її підвелася, рот широко роззявився і вона ввігналася зубами Верну в горло. Рідів напарник почав молотити руків’ям пістолета її. Їй те було байдуже. По боках її губ ринула артеріальна кров.

Тут Рід згадав про власну зброю. Він навів пістолет і стрелив. Куля увійшла молодичці в око, тіло її розслабилося, але зуби лишилися замкнутими на горлі Верна. Здавалося, ніби вона п’є його кров.

Рід, стоячи на колінах, втопив пальці у те гаряче й слизьке місиво, де зуби молодки угризлися в горло Верна. Він посмикав, потягнув, відчуваючи язик і емаль. Верн ще раз замахнувся на неї, але безрезультатно, — пістолет вилетів йому з руки й відскочив геть. І тоді вже Верн повалився.

7

Останній у каравані з трьох крузерів, Френк їхав сам. Сирени ревли у всіх. Ордвей з Террі їхали в передньому, за ними — Пітерз і Пітерзів поплічник Бласс. Френк зовсім не шукав собі самотності, схоже було, що вона сама його знаходить. Чому так? Ілейн забрала Нану і покинула його самого. Оскар Сілвер злетів з дороги і покинув його самого. Це гірко. Йому було гірко. Втім, може так і мусить бути — таким він мусить бути — щоби зробити те, що він мусить зробити.

Та чи зможе він це зробити? Справи пішли не туди. Рід Берровз доповів по радіо, що була стрільба, один офіцер загинув. Френк вважав, що він готовий убити заради своєї дочки, він був певен, що готовий вмерти заради неї. Проте зараз йому дійшло, що він не один такий, готовий іти на смертельний ризик. Люди Норкросса вкрали в поліції зброю і прорвалися крізь блокпост. Які б вони не мали причини, налаштовані були рішуче. Це непокоїло Френка — така їхня рішучість, ті їхні загадкові причини. Що ними рухає? Що там таке між Євою Блек і Норкроссом?

Задзвонив його телефон. Караван мчав у північному напрямку, на Круглявий пагорб. Френк дістав телефон з кишені.

– Ґірі.

— Френку, це Єва Блек.

Говорила вона ледь чутніше за шепотіння, і голос у неї був хриплуватим, фліртового ґатунку.

— Невже справді? Приємно познайомитися.

— Я телефоную вам зі свого нового мобільного. Свого в мене не було, тож Лорі Гікс подарував мені власний. Хіба не шляхетно з його боку? До речі, ви могли б і зменшити швидкість. Нема потреби наражатись на ризик потрапити в аварію. Автодім уже втік. Там лише четверо мертвих людей і Рід Берровз.

— Звідки ви це знаєте?

— Вірте мені, я знаю. Клінт був здивований, як легко вдалося впоратися з цим пограбуванням. І я теж, якщо чесно. Ми добре з ним посміялися. Я думала, ви трішки краще контролюєте ситуацію. Моя помилка.

— Вам краще було б здатися, міз Блек.

Френк зосередився на зважуванні своїх слів. На утримуванні під лядою тієї пекельності, що прагнула затопити його мозок.

— Або віддати те… невідомо що. Чим би воно не було. Вам варто це зробити, поки ніхто не постраждав.

— О, ми вже цілком проминули стадію «ніхто не постраждав». Суддя Сілвер, наприклад, більше, ніж просто постраждав. Як і доктор Флікінджер, котрий не був аж таким поганцем, коли мав чисту голову. Ми зараз на стадії масового винищення.

Френк здавив кермо крузера.

— Хто ви така, курва, є?

— Я могла б поставити вам точно таке запитання, але я знаю, що б ви мені відповіли: «Я Добрий Батько». Тому що у вас завжди лише Нана-Нана-Нана, хіба не так? Татусь-захисник. А ви бодай раз подумали про всіх тих інших жінок, про те, що ви можете їм зробити? Які ризики ви можете створювати?

— Звідки ви знаєте про мою дочку?

— Це моя справа — знати. Є одна така стара блюзова