Bogdana reider - Зоряні Війни : Новий Шанс , Bogdana reider

Родичі

Дрейк стояв на порозі свого дому, відчуваючи змішані емоції. Його повернення на Йего з новинами про Шмі було важливою подією для його родини. Вони всі очікували на це з нетерпінням і тривогою.

 

Зібравши сім'ю в головній залі, де вони звикли обговорювати важливі питання, Дрейк відчував, як серце стискається від напруги. Його батько, високий і статний чоловік з глибокими зморшками на обличчі, сидів на чолі столу. Мати, ніжна і турботлива жінка, що завжди підтримувала своїх дітей, сиділа поруч з ним. Інші члени родини також зібралися навколо, уважно слухаючи кожне слово Дрейка.

 

— Я бачив Шмі, — почав він, його голос був спокійним, але в ньому відчувалася глибока емоція. — І що головніше, вона не загинула разом зі своїм попереднім майстром, її призначили новому. Так що, матір, нам сказали неправду.

 

Алана, яка стояла поруч, здригнулася від почутих слів. Айру зле подивився на дружину, яка зовсім не виглядала винуватою, скоріше як мати, що захищала свою дочку.

 

— Дай  дівчині в спокої, вона щаслива там, де є, — відповіла Алана, її голос був твердим, але спокійним.

 

— В неї є обов'язок перед родиною, — не здавався Айру, його обличчя було напруженим.

 

— Який обов'язок? Жити все життя в блокаторах сили, не з коханим чоловіком? Ти хоч розумієш, як це боляче — відчувати силу, але не мати змоги її використовувати? — її голос затремтів від емоцій. — Я зробила те, що хотіла зробити моя мати для мене, але їй не вдалося, батько піймав її раніше.

 

— Не з коханим? — Айру підняв брови, його голос був повен підозри.

 

— Я не тебе мала на увазі, — прошепотіла Алана, відводячи очі.

 

Підійшовши ближче, Айру поклав руку на плече дружини. — Сину, залиш нас, — сказав він, дивлячись прямо в очі Дрейкові.

 

Дрейк кивнув, повільно виходячи з кімнати, залишаючи батьків наодинці для подальшої розмови

. Дрейк кивнув, відчуваючи, що подальша розмова між його батьками не для чужих вух. Він вийшов з кімнати, залишивши батьків наодинці, щоб вони могли обговорити важливі питання без його присутності. Його думки були зайняті тим, що він дізнався про свою сестру Шмі та її нове життя.

 

Поки Дрейк розмірковував про все, що сталося, Алана продовжувала розмову з чоловіком.

 

— Айро, ти повинен зрозуміти, що я зробила це заради нашої доньки, — тихо сказала Алана, дивлячись йому в очі. — Шмі заслуговує на краще життя. Так, мені з тобою пощастило. Я знайшла в тобі коханого чоловіка і силу, але її... — Алана зітхнула. — Її доля могла бути зовсім іншою. Ми не можемо нав'язувати їй нашу волю та обмежувати її можливості. Вона має право вибирати свій шлях.

 

Айро задумався, його погляд був важким і серйозним. Він знав, що Алана має рацію, але його серце було сповнене тривоги за майбутнє їхньої доньки.

 

— Я розумію тебе, кохана, — нарешті сказав він, відчуваючи, як його напруження трохи вщухає. — Але я також хочу, щоб Шмі була в безпеці. У світі джедаїв багато небезпек, і я боюся за неї.

 

Алана підійшла ближче до чоловіка та обійняла його. Її дотик був ніжним і заспокійливим.

 

— Вона сильна, Айро, — сказала вона, заглядаючи йому в очі. — Вона вже пройшла через багато випробувань і стала мудрішою. Ми повинні довіряти їй і її вибору.

 

Айро кивнув, відчуваючи, як слова дружини проникають у його серце. Він знав, що найкраще, що вони можуть зробити для своєї доньки — це підтримати її та довіряти її рішучості.

 

— Добре, Алана. Я довіряю тобі та нашій доньці, — сказав він, обіймаючи її ще міцніше. — Нехай вона йде своїм шляхом і знаходить своє місце в цьому світі.

 

Вони стояли разом, обіймаючи один одного, відчуваючи тепло і підтримку, яку могли дати одне одному. Їхня любов і довіра були найсильнішою опорою для їхньої родини, і вони знали, що разом зможуть подолати будь-які труднощі.

 

***

 

Гай ще ніколи так не сміявся, навіть зі своїм другом. Річ у тому, що Шмі намагалася вимити свого Лута-Кота, а він був упертим і неслухняним, наче дика тварина, яка вперше побачила воду. Лута-Кот, на ім'я Міро був пухнастим і чудернацьким створінням, яке завжди знаходило спосіб уникнути будь-яких водних процедур.

 

— Міро, будь ласка, — благала Шмі, намагаючись утримати кота у ванні. — Ти знаєш, що тобі потрібно бути чистим, особливо перед нашою наступною місією.

 

Але Міро мав свої плани. Він виривався з лап Шмі, розбризкуючи воду по всій ванній кімнаті та залишаючи калюжі на підлозі. Гай стояв у дверях, спостерігаючи за цією сценою, і не міг стримати сміх.

 

— Шмі, здається, твій Лута-Кот має власну думку щодо купання, — сказав він, сміючись.

 

Шмі, вся мокра, але з усмішкою на обличчі, спробувала ще раз вмовити Міро.

 

— Гаразд, Міро, якщо ти будеш спокійним, я дам тобі найсмачніший шматочок м'яса, який тільки знайду, — пообіцяла вона.

 

Міро зупинився на мить, наче обмірковуючи пропозицію. Потім він повільно повернувся до ванни та дозволив Шмі продовжити миття. Гай не міг не захоплюватися тим, як його падаван знайшла спосіб домовитися навіть із найбільш впертим створінням.

 

— Ти маєш дар переконання, Шмі, — сказав він, коли вона нарешті закінчила миття Міро і вийшла з ванної кімнати, тримаючи мокрого, але зворушливого кота на руках.

 

— Дякую, майстре, — відповіла Шмі, витираючи воду з обличчя. — Але думаю, що тепер мені теж потрібен душ. Міро не полегшив мені завдання.

 

Гай усміхнувся, відчуваючи, як їхні стосунки стають ще ближчими завдяки таким простим, але важливим моментам.

 

— Йди, відпочинь, Шмі, — сказав він, підходячи ближче та обіймаючи її. — Ти заслужила це. А я подбаю про Міро, поки ти будеш приймати душ.

 

Шмі кивнула, відчуваючи вдячність за підтримку свого майстра. Вона знала, що навіть у таких простих ситуаціях вони завжди можуть покладатися один на одного.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍