Ігор Ітан - Ореада. 2. Ароморфоз, Ігор Ітан

   — Ти вибачаєш мене? — перепитав він, все ще відчуваючи провину.

   — Звичайно, Ноа, — Леа притулилася до нього. — Не хвилюйся більше через це.

   Ноа стало значно легше. Він справді дуже переймався, а тепер наче камінь з душі скотився.

   Деякий час вони просто мовчали, слухаючи тишу, що зрідка порушувалася шумом самотніх альпійських вітрів або зникаючим далеким гуркотом поліцейського гелікоптера.

   — Як ти дізналася, що я потрапив у біду? — спитав він.

   — Коли я помітила, що мене вистежують, я подумала про тебе. Було очевидно, що ти теж дуже ризикуєш стати мішенню, знаючи таку кількість інформації про мене. Я вирішила відвідати фрау фон Шеффер, щоб дізнатися, чи все в тебе гаразд, а потім, можливо, знову зв'язатися з тобою. Однак до неї я так і не потрапила. За твоїм будинком постійно велося стеження, мабуть з розрахунком, що це допоможе мене вистежити. Вони стежили за домом та тобою, а я спостерігала за ними. В той час, коли тебе забирали, мене не виявилося поряд, я відстежувала пересування людей із засідки та тих, з ким вони були пов'язані. Зрозуміла, що тебе забрали, вже трохи згодом. Я запізнилася.

   — Як ти мене знайшла?

   — Значно полегшили це завдання соцмережі, і твоя смілива спроба втекти від викрадачів у Еглі. Публікації із затриманням небезпечного злочинця співробітниками ФСР з'явилися у кількох користувачів. Серед них була фотографія, зроблена на смартфон чотирнадцятирічним сином водія зеленого мінівена. Так я дізналася, хто саме з підопічних Алекса тебе увіз, а також приблизний напрямок. Тепер залишалося лише уважно стежити за пересуваннями інспекторів Кенінга та Гранді. Врешті-решт до того будиночка в Гштайг-Гштаді мене привів Гранді.

   — Леа, ти казала про небезпеку близьким для мене людям. Чому ти турбуєшся про них, хіба тобі не має бути байдуже?

   — Наражати їх на невиправдану небезпеку – це нераціонально. Надійні партнери у співробітництві – це цінне придбання. Від них користі значно більше, коли вони живі. Окрім того, це засмутить тебе.

   — Для тебе ефективність співробітництва визначається користю, яку ти можеш отримати лише для себе? — Ноа сам не помітив, як знову опинився у цій ризикованій для себе темі. Можливо, варто було б у цю миротворну ніч почекати з копанням в її психології та мотиваціях поведінки, але було вже пізно.

   — Так. Але у співробітництві ця користь виникає з потенційних можливостей такого співробітництва, які залежать від надійності партнера. А його надійність залежить від таких самих рівноправних умов для нього. Він повинен мати таку ж користь і для себе.

   — Тобі небайдуже те, що ти можеш мене засмутити?

   — Звичайно, емоційний стан у людей впливає на результативність їхньої діяльності та оцінку якості свого життя. Якщо емоційний стан викликається діями партнера у співробітництві, він визначає ставлення до такого партнера та до такого співробітництва загалом.

   — Отже, для тебе є важливим емоційний стан людини не тому, що це викликає в тебе емпатію або просто розуміння того, що людина може відчувати, наприклад, страждання, а тому, що від цього може знизитися користь від вашого співробітництва?

   — Так. Ти знаєш це. Я не можу відчувати емпатію, тому що я не маю того, що ви називаєте почуттями. І яка різниця, чим викликана небайдужість до емоційного стану іншої людини: раціональним розрахунком чи просто емпатією?

   — Мабуть, різниця у тому, що просто так без практичної користі, як сама не раз казала, ти не допоможеш самовіддано людині, яка страждає чи потребує допомоги.

   — У межах соціальних відносин складно організованого суспільства така користь є у більшості випадків. Вона перестає мати лише прямий та безпосередній характер, а набуває ще опосередкованої та потенційної форми. І цього може виявитися достатньо, щоб після оцінки рівня загрози чи витрати цінних ресурсів ухвалити рішення на користь такої допомоги. Підтримувати просоціальні відносини у суспільстві – це раціональний підхід. У фундаментальнішому сенсі ця користь виникає із раціональності підтримки синергетичних процесів у природі, і може бути актуальна в кооперації взагалі будь-яких еволюціонуючих систем, котрі є частиною цих процесів та залежать від них. В еволюції біологічного життя дуже багато таких прикладів, коли кооперація та симбіоз дозволяли робити якісні стрибки в еволюції. Наприклад, симбіогенез мітохондрій у клітинах еукаріотів. Усе це справедливо й для штучно створених форм життя.

   — І в чому може бути тобі користь від допомоги випадковій людині, яка, ймовірно, не несе тобі загрози і не вимагає для таких витрат надто цінних для тебе ресурсів?

   — У прояві соціальної поведінки. Суспільство – це складна система різноманітних форм співробітництва між партнерами, з такими ж фундаментальними та природними законами, що визначають його ефективність. У більш вузькому розумінні моя допомога випадковій людині може започаткувати наше ефективне співробітництво та закласти потенційну можливість для взаємного отримання користі. У загальному розумінні, бути однією з форм соціального співробітництва, підвищуючи ефективність самого суспільства. Адже допомога від суспільства або представника цього суспільства колись може знадобитися і мені.

   Ноа раптом відчув себе невігласом, якому терпляче пояснюють елементарні речі. І чого він причепився до неї із цими запитаннями, на які, власне, і сам знає відповідь? Може, просто хотів це почути від неї? Чи все ще сумнівається в тому, що найрозвиненіший на планеті інтелект може логічно обґрунтувати раціональність золотого правила моральності та фундаментальних етичних норм? А може просто він ще й сам підсвідомо переоцінює необхідність для цього почуттів, зокрема надаючи тут занадто велике значення емпатії?