Тетяна Котило - Зцілений тобою, Тетяна Котило

Побігла. На зустріч собі – новій.

Любомир після ранкової пробіжки не став підійматися до Мар’яни. Душ прийме в себе.

– Не забудь про пиття і про сьогоднішню вечерю.

– Я пам’ятаю. Запечена риба у вершковому соусі та спаржа з томатами чері.

Поставив би задовільно за старання. Помітно, як пнеться з усієї сили, аби тільки не відправив назад.

Найважчим було обрати собі правильний одяг. Інтернет був багатий на різноманітні новинки в яких Мар’яна не особливо тямила. В селі хіба, що до церкви був привід одягнути нову сукенку, і то, на котру батько завжди скупився. Усю її заробітну плату забирав собі, вважаючи, що має право керувати її бюджетом.

Попри страх і невпевненість Мар’яна вирушила по магазинах. Макар напередодні показав їй, як користуватись онлайн картами на смартфоні, що значно полегшало життя. Коли увійшла до здоровенного гіпермаркету ледь встояла на ногах. Таке все велике. Вітрини сяють, товари блищать. Очі від розмаїття краси розбігаються. Консультантки на подив Мар’яни виявились доволі привітними й справжніми професіоналами своєї справи. Скориставшись їхніми порадами, свій вибір зупинила на жовтому костюмі, що складався з класичних штанів, сорочки та білого топа. В додачу придбала сукню, спідницю та блузу. Дещо виникли труднощі з вибором білизни, адже їй ніколи раніше не доводилось обирати, зокрема носити якісний, мереживний комплект трусиків і бюстгальтера. Але дівчата-консультантки, на думку Мар’яни зуміли обрати для неї саме той комплект білизни, що підкреслював ті частини тіла, якими варто пишатись. Було дещо незвично і не дуже комфортно, зате, як красиво. Щаслива, влетіла до квартири готувати вечерю. 

Встигла. З усіма задачами на сьогодні впоралась. 

Піднесений настрій змінився тоді, коли на годиннику висвітило північ. Тоді Мар’яні стало зрозуміло, що ніхто не прийде. 

Розчарування. Звичне явище для її життя. Вона вже й не відчувала болю від зневір’я та постійних зрад. Дотепер. Бо за довгий час повірила в свої можливості, які хотілось продемонструвати людині, що дала шанс. Повірила в себе кращу. І знову зневірилась. Почувалась, мов кошеня, котре прихистили, а потім прогнали, аби не заважало під ногами.

Втомившись, заснула. Уві сні не відчувається болю. Або ще кажуть – сон лікує. Тому б воліла спати якнайдовше, аби не бачити, як розходяться шви від нещодавно зшитих порізів.