Дарина Міс, Уля Сер - Контракт на любов, Дарина Міс, Уля Сер

– Ох, та клята Ельза. Прибити її мало, – промовляю на видиху, адже сил просто не залишилось ні на що.

– Ей, чувак, – раптом усміхнувся Тім, – Як ти її тільки не називав. Але вона Емілія, Емілі, Емі. Ну аж ніяк не Ельза, Емма і тим паче не Ельвіра. Притормози трохи, – промовляє цей горе-захисник, але мене мало хвилює це все.

– Мені до одного місця як звати цю психопатку, вона зіпсувала все. Просто звела нанівець те, що ми робили роками.

– Я розумію, що ти засмучений. 

– Ні, бляха, я радію. Ось бач стрибаю від щастя. 

– Та добре-добре. Я знаю, що сарказм твоє друге ім'я. Але я тебе ще більше засмучу, – заявляє друг, а я просто боюсь уявити які проблеми на цей раз впадуть на мої плечі.

– Будь ласка, досить на сьогодні, дай оговтатись, – ледь не благаю.

– Оговтуватися будеш завтра в Німеччині... І з Емілією.

– Що?! – здається, що мої очі вже вилізли на лоб, – Та ти взагалі думаєш, що говориш? Я з тією придуркуватою нікуди не поїду. Ще звільню її до чортової матері за такі вибрики. От бісова дівка.

– Ден, ви маєте полетіти разом до Лукаса і зобразити там закохану пару. 

– Що?! Ти здурів! – констатую факт, на що Тимофій лише хмикає.

– Та ж дай вже врешті-решт договорити. Так от, Бергер має побачити, що ця ситуація, яка склалася вчора, це був просто результат ревності Емі до тебе.

– Ти точно ненормальний. Ти себе чуєш?

– Заспокойся нарешті. Це ще не все.

– Ну давай, травмуй мою психіку вкотре, – промовляю, чекаючи на подальші репліки друга.

– Ден, ти не забув за заповіт?

– Привіт, моя люба тітонько. Тім, ти мене довести хочеш чи що? Я розумію, що ТРЕБА, але НЕ МОЖУ, –  вже ледь не кричу, а друг натомість усміхається, – От же мати Василева, якого чорта ти усміхаєшся, наче той Чеширський кіт?

– Ну цей... Хочу перевірити твою реакцію...

– На що, чорт би тебе побрав!

– Коротше, Ден. Ти маєш одружитися! – випалює Тимофій, а я вкотре переконуюсь в тому, що він точно поїхав дахом.

– Дякую, я то думаю останні дні, що ж це мені такого зробити. Тепер точно знаю – одружитися. Зараз все кину і поїду купувати смокінг, – промовляю не без ноток сарказму. – Скажи мені, ти знущаєшся?

– Ден, на Емілії, – уточнює Тимофій, а я на секунду втрачаю дар мови.

– Що? – в цей момент мої очі точно були більші за п'ять копійок, – Як ти собі це уявляєш? Я ж придушу цю навіжену за перших кілька секунд нашого перебування разом.

– Не гарячкуй, друже. У тебе залишилося менше ніж пів року, щоб одружитися. Завтра у тебе виліт у Німеччину, де ти представиш Емілію як свою ревниву дівчину. А потім уяви, за кілька місяців ти одружуєшся, але на якійсь іншій дівчині. Звісно, Бергер і Бжожовський будуть запрошені, і що вони подумають? Особливо Бергер, та це ж зразковий сім'янин, який просто пустить нас по світу з порожніми кишенями.

Я розумів, що Тимофій має рацію і це одруження треба прийняти як факт. Але ж ця зараза може і не погодитися. Та що вона, коли я сам зовсім не переношу її компанію. Одна думка про неї зводить з розуму.

– Ок, Тім, навіть якщо і так, але ж дівчина може не погодитися, навіть якщо цей шлюб фіктивний. Після всього того, що відбулось за останні дні, наша з нею ненависть взаємна. 

– От і поговориш з нею про це в літаку. Ти повинен переконати, щоб там не було. Нехай всі думають, що ваша ненависть насправді палке кохання. Вона дівчина непогана, та і спеціаліст хороший. Можеш не хвилюватися, на відміну від Кріс в Емілії в голові не пусто і на роботі вона думає лише про роботу, а не про те, як затягнути шефа в ліжко.

– Ох, в цій ситуації було б легше, якби вона думала як Кріс. – бачу як Тимофій сміється. Ну звісно, це ж не він повинен одружитися. 

– У тебе все вийде, хіба колись було інакше. Так, вона не Кріс, з нею буде важко, проте у роботі вона ас. Постарайся її вмовити та переконати що ця фікція їй теж багато чого дасть. Ти повинен приїхати з Німеччини з Емілією, як з офіційною дівчиною. До весілля ви ще повинні позустрічатися, щоб все не було так швидко. 

– Без питань. Підійду і скажу, щоб стала моєю дівчиною. Уже уявляю як вона буде бігти в мої обійми. Від щастя задушить мене на місці, – нервово промовляю, прикриваючи очі.

Ну от, Тимофій знову регоче. 

А я... 

А що я? Я думаю, як все це провернути та втілити в життя. 

Завтра буде важкий день, а сьогодні я повинен все дуже добре обдумати. Я вкотре вляпався у якусь дурню, але на цей раз все надто важливо. Я повинен виправити все, та не дати компанії піти на дно.

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно