Ясміна Лав - Одна ніч, Ясміна Лав

Підходимо до дверей кімнати і я набираю у легені повітря. Зараз ще й від адміністратора влетить за запізнення...
Ваня ляскає легенько мене по плечу, і ми входимо всередину.

-Аліса, спізнюватися не добре. - одразу каже Валерій Ігорович.
-Вибачте, я....
-Та годі... Нічого ... Сідайте.

Чоловік усміхнувся і я пройшла, сіла на вільний диван. 
Навіть не кричав ... не проводив виховних бесід ... 
Може цей день не такий вже й невдалий.

- Сьогодні ви попрацюєте весь день на тому місці, яке у вас буде в завданні. 
Я розумію, що ви всі вчитеся на менеджерів і працювати хочете саме в цьому відділі. Але, щоб працювати добре на своєму місці, ви повинні розуміти як працює сам готель.
Які тут люди, гості? Що і як налагоджено? 
Тому ви спробуєте різну роботу і на різних посадах.
Звичайно, більшу частину часу ви вивчатимете PR-менеджмент. Але починати потрібно з малого.

-Значить, сьогодні ми будемо покоївками .... - як завжди, вставляє свої п'ять копійок Іван.
-Не всі .... - усміхається Валерій Ігорович.
– Ось. Розбирайте завдання.

І ставить на стіл такі ж конверти, як і минулого разу. Тільки на кожному написане прізвище.
Беру той, на якому моє і відкриваю.
Покоївка. 
Ну так .... чого ж ще я можу очікувати .... А ось якраз Івану потрапило завдання по нашому профілю ...
Ну що ж... Значить, прибирання номерів... 
Не сумуватимемо.

-Схоже, мені потрібно знайти Олену Юхимівну? - звертаюся до адміністратора.

Олена Юхимівна - це старша покоївка. Вчора я з нею до ладу не встигла познайомитися.
На вигляд така строга, з характером жінка. Років п'ятдесяти. Сиве волосся зібране в пучок, ні грама макіяжу, небагато повненька, але видно, що намагається тримати форму.

-Ні, Алісо. Ваш номер сто другий. Це шостий поверх. Ось ключ. Приступайте. – каже усміхаючись Валерій Ігорович і ставить на стіл картку.
-А як же форма?
-Там все є .... - оглядає мене з ніг до голови чоловік і мені якось не по собі.

Виходжу з кімнати і прямую до ліфта.
А що там робити і як? 
Ну... зрозуміло, прибрати треба... Напевно білизну змінити... 
Але ж я такого ніколи не робила. Може там хтось ще є з покоївок, і мені покажуть?
Гаразд, розберемося на місці.

Піднімаюсь на шостий поверх і наприкінці коридору знаходжу сто другий номер. Прикладаю картку до замку на двері та чую "пік". 
Двері відкриті.

Так, номер дуже гарний ...
При вході дзеркало та столик з квітами.
Тут же згадую ту кляту ніч...

-Ні, ні .... Візьми себе в руки. - кажу сама собі і проходжу всередину.
Всюди дуже чисто. Ліжко заправлено і навіть цукерки стоять на подушках. Ніби тут уже прибралися або ніхто тут і не жив...

Може Валерій Ігорович номер переплутав.... Маячня якась....

Чую як відкриваються вхідні двері і здригаюся від несподіванки. Іду на звук і бачу як адміністратор стоїть біля входу.

-Валерій Ігорович .... Напевно ви переплутали.
-Переплутав? - запитує чоловік.
-Тут все прибрано.
-Так невже ....

Говорить він і починає наближатися. Я стою на місці. Чомусь мені здається ця ідея краще, ніж входити всередину номера.

- Ходімо ... покажеш ...
Він зупиняється переді мною, закриваючи мені вихід.

-Я краще....

Не встигаю договорити, як чоловік хапає мене за руку і тягне до кімнати.
Біля самого ліжка відпускає і я падаю на підлогу.
Швидко відповзаю і упираюся спиною в тумбочку.

-Алісочка .... Ну що ж ти .... Дівчинко ...
Ти ж хочеш тут працювати ....
Правда?

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно