Міа Натан - Пір'їнка, Міа Натан

   —  Дівчата, годі! Не треба! Нехай хтось інший… Карін, це ж ти наречена, не я! Вона —  наречена! — звернулася я до танцюриста, що саме взявся граційно розстібати свої штани. 

   Я дещо розгублено поглянула на Артема. Він стояв на своєму місці й спокійно та, мені здалося, не без зловтіхи спостерігав цю картину. 

    Тож, я перестала рюмсати, скинула голову, розправила плечі й посміхнулася стриптизеру:

    — Що ж, милий! — голосно сказала я йому. — Покажи все, на що здатний! — й поглянула на Артема. 

   Тепер він був зовсім не такий спокійний. Він підібрався й зробив декілька кроків у мій бік. Я задоволено посміхнулася й відвернулася від нього. Ось тобі! Лови фашист гранату!

    Наступної миті я відчула гарячі чоловічі долоні на своїй талії й відразу вся підібралась.  (Не люблю, коли до мене торкаються незнайомці.) Танцюрист притягнув мене до себе. Хлопець був неймовірно гарячий, весь пашів, його гладенька доглянута шкіра була вкрита краплинками поту. Від нього досить приємно пахло. Чимось мускусним, здається.

   Хлопець міцно притис мене до себе, його долоні ніжно гладили мою спину, а все його міцне треноване тіло погойдувалось у достобіса еротичних рухах. Він то віддалявся від мене, то так притискав до себе, що здається я відчувала кожен його м'яз, кожен його член. 

    Раптом він несподівано присів, його обличчя опинилося десь там внизу, а рука провела внутрішньою стороною стегна. Я здригнулась. Хлопець так само несподівано підвівся.

    — Ти можеш торкатися до мене, де хочеш, — сказав він мені на вухо.

   Його гаряче дихання обпекло моє вухо, потім опустилося до шиї. Він не цілував мене, просто його губи були настільки близько, що я відчувала ледь відчутні збудливі дотики до своєї шкіри, наче метелик черкнув крильцями. 

    Якоїсь миті він відсторонився. Відразу стало прохолодно. Я простягнула до нього руку, аби доторкнутися до його гарних рельєфних грудей без жодної волосинки на них. "Як в античних статуй", — промайнула думка. Але я не встигла довести до кінця свій намір, бо хтось раптово схопив мене за руку.

     — Ірино Олексіївно, нам вже час! — почула я зовсім поруч голос Артема. 

    Я грізно зиркнула на нього й спробувала вирвати руку з його долоні. Але він лише міцніше її стис.

    — Пусти! — закричала я до нього. — Прибери негайно руки! 

    — Нам час іти! — повторив він. 

    — Я нікуди з тобою не піду! Відпусти мене негайно!

    — Раджу піти по-хорошому, — спокійно сказав він мені на вухо.

   — А то що? — вперлася я та приготувалася захищатися. 

    — Інакше ми привернемо ще більше уваги, ніж вже встигли.

    — Мене це не обходить! Відпусти!

    — Ну, що ж, — і Артем просто закинув мене собі на плече й попрямував до виходу.

     — Пусти, бісів збоченець! Постав мене на землю, неандерталець недороблений! — я гамселила його по спині та сідницях, а він мовчки ніс мене на вихід. — Допоможіть! Хто не будь! 

   Я поглянула на стриптизера. Бо більше там сподіватися було ні нікого. Але той спокійно стояв та абсолютно безтурботно дивився на все, що відбувалося. 

    Тож зовсім скоро я опинилася на вулиці. Почувалася Фіоною на плечі у Шрека. 

   — Відпусти мене негайно! Інакше…

    — Що "інакше"? От дійсно цікаво, — нарешті сказав він й поставив мене на плитку біля басейну.

    Він зробив це так раптово, що від несподіванки я мало не впала, але Артем вчасно мене підхопив.

    —  То що інакше? Розкажеш чоловікові, як танцювала зі стриптизером на очах у десятків людей? Га, Ірино Олексіївно? Дозволяла себе мацати? 

    — Ти переходиш межі! 

   — Це я переходжу? Ну, що ж! Хай навіть так! То й що ти зробиш? Звільниш мене? Цікаво як? 

    — Не твоє собаче діло! Я знайду спосіб!

   — Не сумніваюсь у ваших здібностях, Ірино Олексіївно, — усміхнувся цей нахаба. — Завжди можна щось вигадати, так? От тільки є одне але. Забагато свідків. Коли заміжня жінка хоче розважитись зі стриптизером, не варто збирати натовп глядачів. Розумна жінка так ніколи б не вчинила.

    — Та пішов ти! — і я з усієї сили штовхаю його у груди.

  Вийшло не дуже. Він залишився стояти, де стояв. Тоді я вирішила докласти більше зусиль. Й досягла певних успіхів. Він схопив мене за руки.  

  — Відпусти! Мені боляче! Ти — найогидніший чоловік з усіх, кого я зустрічала! Відпусти, придурку!

   Я не знаю — це так співпало чи він зробив це навмисно, але коли я сіпнулась, він розтис долоні й відпустив мої руки.

  Я нічого не встигла до ладу зрозуміти. Коротке падіння та холодні води басейну зімкнулися над моєю головою.

   Як на лихо, я впала в саму глибоку його частину. А я не вмію плавати! І взагалі води боюся!!! Але я ще не встигла як слід злякатися, як Артем вже був поряд. Прямо так, в одязі. Він встиг тільки піджак скинути та кинути на нього пістолет.