Леся Українка - Руфін і Прісцілла, Леся Українка

з присутніх

Авжеж! найкраще!

 

Парвус

Та нехай і так…

Я, власне, нагадав вам про обачність…

Не сам я се подумав, а й старий наш

подався навіть геть з тії «беседи»,-

одно, що не хотів блюзнірства слухать,

а друге, що йому здалось непевним

поводіння і Люція, й Руфіна.

 

Диякон

Руфіна?

 

Парвус

Так. Що ж, ніде правди діти,

воно й мені теж видалось непевним.

Коли б тут не було якої пастки…

 

Між присутніми тривожне шепотіння.

 

Диякон

Ти стережись так кидати словами,

зневір’я і нещирість посівати

в громаді нашій братній.

 

Парвус

Чесний батьку,

громаду нашу я шаную щиро,

але Руфіна в ній я ще не бачив

і що він за людина - теж не знаю.

Я говорив з ним раз, і не здалося

мені, щоб він був другом християнам.

 

Диякон

Усі ми здавна знаємо Прісціллу

і можемо їй вірити на слово.

 

Парвус

Але ж не жінка хаті голова,

а чоловік, не їй його судити,

не їй за його й ручити…

 

Фортунат

Та цить!

Руфін іде!

 

Розмова і шепотіння обривається. Мертва тиша. З хатніх дверей виходять у триклініум Руфін, Прісцілла, Рената, Нартал, Флегон, Урбан і Аквіла.

 

Руфін

(зіходить з триклінія в садок до тих, що ждали там)

Шановні гості, я прошу до хати.

 

Парвус

(непривітно)

Ми тут не гості, ми прийшли на збори.

 

Руфін

(лагідно)

Я знаю. Тож прошу почати збори,

а сам я повартую коло хвіртки,

щоб знову хто непроханий не вліз.

 

Парвус

(крізь зуби)

Запізно трохи…

 

Руфін

Що?

 

Парвус

(не відповідає і звертається до інших)

Так що ж, ходімо?

 

Диякон

Нам треба ще єпископа пождати.

 

Руфін стає коло хвіртки і засовує її. Чутно, як хтось хутко стукнув у неї.

 

Руфін

Хто там?

 

Голос за хвірткою

Господній раб.

 

Руфін одчиняє. Увіходить єпископ і з ним кілька християн і християнок.

 

Диякон

От і єпископ!

 

Єпископ

Мир, браття, вам.

 

Громада

І духові твоєму.

 

Диякон

Благослови нас, отче превелебний.

 

Диякон, а за ним усі, крім Руфіна, підходять під благословення до єпископа.

 

Єпископ

(до Прісцілли, показуючи на Руфіна, що стоїть осторонь)

Чи се господар хати?

 

Прісцілла

Так, мій отче.

 

Руфін

(до єпископа)

Я сам і дім мій до твоїх послуг.

Парвус тим часом щось сказав на вухо дияконові.

 

Диякон

(до єпископа)

Я маю щось довести, володарю,

до твого відома зовсім зокрема.

Єпископ відходить з дияконом трохи осторонь і, перемовивши нишком кілька слів, знов приступає до гурту.

 

Єпископ

Ходім до хати і почнімо збори.

Всі, крім Руфіна, подаються йти, але єпископ рухом спиняє Прісціллу.

Ти поки що зостанься з чоловіком.

Ненадовго,- тебе покличуть згодом.

Прісцілла, здивована і збентежена, мовчки відходить до Руфіна попри хвіртку.

(До Редівівуса і Ренати.)

Ви теж не входьте, поки вас покличуть.

(До диякона стиха.)

Се молодим не випадає слухать.

 

Єпископ і громада увіходять у триклініум, диякон замикає двері від саду. Руфін і Прісцілла зостаються біля хвіртки, а молода пара проходжується по саду, тихо розмовляючи.

 

Руфін

Коли б ти знала, як мене тривожить

се несподіване втручання Крусти!

 

Прісцілла

Коли ти так боїшся, то скажи,

ми зараз підемо з твоєї хати

десь-інде, може, хто притулок дасть.

 

Руфін

А я куди піду?

 

Прісцілла

Самому буде

і тут безпечно.

 

Руфін

Як же ти гадаєш,

за кого я боюся?

 

Прісцілла

(стискає руку)

Вибачай!

Я справді щось не до ладу сказала.

 

Руфін

Які то причандали ніс отой,

що по тобі прийшов?

 

Прісцілла

Він наш диякон

і ніс потрібні при відправі речі:

платину, чашу й інше.

 

Руфін

Нащо ж то?

Яка ж то має бути в вас одправа?

 

Прісцілла

Сього тобі сказати я не смію.

 

Руфін

(вражений)

Невже ти не впевняєшся на мене?

 

Прісцілла

Сього не вільно знати й неофітам,

поки вони не введені у хрест,

се божа таїна́, свята встанова.

Одно сказати можу: в тім нічого

злочинного немає, ні гидкого,

і вірити мені прошу. Ти віриш?

 

Руфін

(просто і щиро)

Тобі я завжди вірю без вагання.

Але скажи, коли сказати можна,-

зібрались ви не тільки для відправи?

 

Прісцілла

Ні, єсть і другі справи. В нас тепера

велика чвара церкву роздирає,

змагання йде, коли справляти паску,

чи в той час, як юдеї, чи не в той.

 

Руфін

Чи се ж так важно, що для того варто

на небезпеку наражатись?

 

Прісцілла

Важно.

Се може церкву розколоть надвоє.

 

Руфін

Ви не могли пождати?

 

Прісцілла

Не могли,

бо паска незабаром, треба зважить.

Руфін мовчки здвигає плечима.

Ще й інша справа є нам до обради:

чи дозволять жінкам пророкувати?

 

Руфін

Хіба сей дар від дозволу залежить?

 

Прісцілла

Не всякий може ним