MissStory - Пісок і вино, MissStory
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Місяць яскраво виблискував на небі , коли Аміра знову стояла перед тією самою крамничкою, де працював старий писар. Він мовчки передав їй згорток — записка без підпису. Лише декілька слів:
«Його знову заарештовано. Твоя допомога — його єдиний шанс.»
Її серце стислося, страх розтікався тілом, мов ртуть. Не гаючи часу, вона кинулась у ніч. І знову, мов тінь, прослизала вуличками, поки не опинилась перед дверима покинутого складу, де, за словами записки, мали переховувати Дієго.
Він був там. Змучений, знову побитий, але живий. І коли він побачив її — його погляд потеплів, мов жарини в вогнищі.
— Ти прийшла… — прошепотів, і вона впала йому в обійми.
Ця ніч була зовсім інакша. Без слів, без пояснень — лише погляди, дотики, подихи. Їхні тіла говорили замість них, заповнюючи мовчання пристрастю. Вона зняла з нього сорочку, обережно торкаючись синців, які ще палали на шкірі. Її пальці знали, де болить, де лікувати поцілунком.
Він тремтів не від болю — від того, що був поруч із нею. Вона була його світлом серед тьми.
— Аміро… — прошепотів, — я не знаю, що зі мною сталося. Ти… ти стала моїм усім.
— Не говори, — прошепотіла вона, притискаючись до нього. — Дай мені ще трохи часу… Я боюся тебе кохати, бо тоді доведеться зламати чиєсь серце.
Але в цю мить серце вже давно обрало.
Вранці, коли сонце ще не піднялось, Дієго встав і обережно поправив на ній покривало. Вона спала, така тиха, така чиста. Він провів пальцями по її волоссю.
«Ти — моє прокляття і моє спасіння…»
Він знав, що мусить піти. І повернутися лише тоді, коли все вирішить.
Він вирушив шукати правду.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пісок і вино, MissStory», після закриття браузера.
