Дієз Алго - Рука, що гойдає колиску, Дієз Алго

Розділ 6

МІРГАН

- Мамо, я хочу взяти Аву Грехот з сином у Лейвуд. Я представлю його як мого сина, а її як управляючу від його імені. Всі документи я підписав, але думаю, що краще буде представити її особисто. І в мене питання до тебе – чи маєш ти бажання поїхати також?

Мати вражена і якийсь час не може здобутися на слово.

- Це твоє остаточне рішення? – питає врешті.

- Так, мамо.

- Що ж. А в Хемптоні цю думку до суспільства маю донести я?

- Як хочеш. Одразу після Лейвуда я їду у Йорнборг.

- Ава вже знає?

- Збираюсь сказати їй про це завтра. На роз’їзди в мене є цей тиждень – а потім ми з Гавейном їдемо в столицю .

Мати нічого не каже про моє здоров’я чи про одруження. Вона стискає вуста і сухо каже:

- Я поїду завтра з тобою до Ави і свого онука. Але у Лейвуд самі – здоров’я в мене вже не те.

Ну і слава Богу. Я, чесно кажучи, очікував, що буде важче. Мабуть, жорстоко залишати її саму, ледве видужавши. Адже я ніби з того світу повернувся. Але думка про цілу зиму в стінах свого маєтку в той час, коли Іргіс там, мені нестерпна. Я прагну побачити її, почути її голос, доторкнутися. Може, Седрік мені й не суперник, проте є багато інших, на кого вона може подивитися. І жодного шансу статися цьому я не дам.

А у мами, врешті, є онук. Вона займеться ним, Авою. Можливо, коли хлопчик стане старшим, і взагалі переїдуть у Лейвуд. Мене б це влаштувало. Корн, який просила Ава, занадто простий, без зручностей. Там добре тримати гарнізон. А Лейвуд – це не тільки оборонна фортеця, але й комфортне житло. І землі довкола. Він ще й знаходиться далеко від інших володінь Варанів. Це не родовий замок, і ніхто з далеких родичів не зможе оскаржити моє рішення навіть в разі моєї смерті. Ава з сином будуть далеко від мене й Іргіс і водночас нічого не потребуватимуть.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍