Ткач-Лев Всеволод - Пил, Ткач-Лев Всеволод
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Так, — спокійно, наче завжди, наче нічого й не відбувалося, відповів Роман.
У Тамари ж по тендітних щічках почали крапелька за крапелькою текти малесенькі щасливі сльозинки.
— Так, це справді так, це-це ти, Коліне… — Тамара кинулась обіймати Романа, наче востаннє, наче задовго до, наче зараз. Сльозинка за сльозинкою по її рум’яних щічках текли солоні струмочки радості й надії на здійснену мрію.
— Я кохаю тебе, Коліне, завжди кохала, ще відтоді, як в дитинстві зустріла, від минулого й до далекого майбутнього, Коліне! — Тиша, Тамара тягнулась головою та маленькими долонями до Романа, їх губи, закриті чорною і білою масками-респіраторами, поступово наближались одні до одних і…
— Зупиніться, пані! — вигукнув Роман.
— Статеві контакти між вами і нижчими за дуо кастами суворо заборонені, і я, як чернець тріо і відповідно євнух, також не можу мати ніякої статевої близькості…
— Ні, Коліне, що це ти верзеш, я ж доросла вже, я ж на все заради тебе готова! — вигукувала Тамара, раптом розстебнувши пару ґудзиків на чорній сорочці, різко руками розсунула її, показуючи чорний бюстгальтер з напівпрозорим мереживом.
Роман же взяв долонями вузьку та тендітну талію Тамари, що з розстебнутою сорочкою сиділа зверху на ньому, і…
Підійняв, а потім обережно поставив біля себе, і зненацька по його правій щоці прилетів гучний ляпас, а пані стрімко вилетіла з будівлі, не взявши з собою навіть свого ж пальта…
…Маленькі ніжки самі несли її в далечінь по холодній-прехолодній бруківці, а очі зовсім не збирались дивитись, куди вона йде. Маленькі сльози щастя перетворились у важкі та гіркі, обмерзаючи на її щоках від вуличного холоду, вони поступово, одна за одною відпадали, а на їх місці замерзали нові, такі ж важкі й гіркі.
Сильна рука схопила її за стомлене та змерзле плече, інша накинула на нього тепле пальто, і обидві притисли її до міцних грудей. Вона плакала, продовжуючи втискатись у ці груди і лише тихенько повторювала:
— Коліне, Коліне, Коліне!...
А на близькому горизонті виднілась величезна кругла будівля з темно-зеленим дахом.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пил, Ткач-Лев Всеволод», після закриття браузера.