Наталі Лев - Втрачена. Боротьба за щастя, Наталі Лев

- Говорила, не варто мене недооцінювати, Пухнастику.

- Хм, більше не буду, - став вже серйознішим Лютий, - бачу, ти все ж таки чогось навчилась. Але ти тренувалась з людьми, а не з перевертнями...

Він різко кинувся до мене, щоб збити з ніг, посилив свою спритність. Я ледве ухилилась, відскочила нанісши незначний удар по його руці. Та він не дав часу на перепочинок. Відбив чергову мою атаку, схопив рукою за гомілку. Я не встигла за ним. Спробувала вивільнитись, але він різко смикнув мене донизу. Підбив під інше коліно, що я втратила рівновату і покотилась по траві. Я швидко відреагувала, скочила на ноги, ледь встигла розвернутись та виставити блок проти удару. Рука сильно заболіла, по інерції навіть відлетіла вбік, але змогла встояти. Все ж ноги добре натреновані.

Схоже Лютий налаштований серйозно і не збирається мене жаліти. Струснула травмованою рукою, стиснула і розтисгула пальці, наче б то нормально, можу користуватись. Але надалі краще ухилятись від атак. Навіть їх блокування мене травмує, а якщо пропущу хоч одну, то відправлюсь в нокаут. Він посилив тіло, став спритніший, сильніший та витриваліший. А я цього поки не вмію робити.

Та я не збираюсь програвати. Потрібно вилучити слушний момент для вдалої нищівної атаки. Мені вистачить лиш одного чи двох точних ударів в потрібну точку, щоб перемогти. 

Почала триматись на відстані. Все ж довелось відбити кілька його ударів, я за ним не встигала. З його людською швидкістю ще б якось впоралась, але він рухався набагато прудкіше. Я не могла завдати йому удару в важливі точки. Він теж став обережніший і блокував всі мої спроби.

І ось нарешті він відкрився. Голова не захищена. Ударити в підборіддя і вивести його з рівноваги, ось мій шанс. Швидкий стрибок, розворот, наношу удар. Він миттєво реагує. Це була його пастка! Хапає мене за ногу та кидає на землю. Падаю спиною та боляче вдаряюсь головою.

На тренуванні ми займаємось в амуніції: шолом, жилет, захист рук та ніг. Це допомагає уникати значних травм, падіння та удари не такі відчутні. А тут я без захисту і змогла відчути на собі всі принади справжнього бою.

Різкий біль, перед очима все потемніло, я дезорієнтована на кілька секунд. Не встигаю вчасно відреагувати і скочити на ноги. Лютий скористався тим що я забарилась. Міцно притиснув мене до трави коліном та скрутив руки. Я не змогла навіть поворухнутись.

- Бій завершено, ти труп. - задоволено сказав він переводячи подих.

- Чорт! - вилаялась. Мене страшенно злив власний програш, - злізь з мене! 

Почала безпорадно смикатись під ним, та він, все одно що гранітна брила. Не змогла зрушити Лютого й на міліметр, скільки б зусиль не докладала. А сам бета не поспішав мене звільняти. 

- Ну-ну, годі смикатись, а то ще покалічишся. Визнаєш свою поразку? - весело запитав.

Гад, ще й насміхається! Я затихла, похмуро сверлила його поглядом.

- Годі. Лютий, відпусти її, - нарешті прийшов мені на допомогу Алекс.

Давно б так, а то вже подумала, що Альфі все одно на мене, безжалісно кинув на поталу своєму беті. 

Лютий відпустив мене та підняв обидві свої руки, підкоряючись наказу Альфи.

- Все-все відпускаю, не гарячкуй, Чорний. - спокійно відповів бета, відійшовши від мене.

Я сіла на траву та потерла свої зап'ястя, в місці де тримав мене за них Лютий. Хватка сталева, перетис, ніби лещатами, гад. Продовжила буравити поглядом бету. Ну як я могла йому програти? Якби тільки змогла використовувати силу вовчиці, то в нього б не було і шансу проти мене! 

Прокляття, він тепер мені не забуде до віку цю поразку!

Лютий тішився своєю перемогою. Самовдоволено посмішка не сходила з обличчя. Чому я тільки погодилась на це. Але шляху назад немає. Я дала слово, отже доведеться виконати його умови.

- Загалом не так і погано, - почав давати оцінку моїм навикам Лютий, як поблажливий вчитель до новачка, - вже є з чим працювати. Але роботи ще багато.

Я нарешті підвелась, зітхнула. На хвилину прикрила повіки збираючись із силою волі. Нарешті рішуче поглянула на Лютого.

- Гараз, тренере, - вийшло трохи уїдливо і мене саму аж пересмикнуло від цього звернення, скрипнула зубами, але що поробиш. Продовжила говорити, - то яке буде тренування?

- О, так набагато краще, - задоволено мовив Лютий, широко посміхнувшись.

Вищі сили дайте мені терпіння витримати це і не придушити Лютого. Я зараз на межі, ще трохи і не витримаю вовчицю. А тоді я за себе не відповідаю.

- Найперше тобі потрібно навчитись контролювати силу твоєї вовчиці, коли ти в людській подобі. Тоді ти матимеш більше шансів. А без неї тебе навіть на кілька хвилин не вистачило. - став повчати мене Лютий.

- А то я сама цього не знаю, - огризнулась йому. 

Лютий вигнув брову дивлячись на мене. Я закотила очі, тоді знову спробувала хоч трохи заспокоїтись, вдих-видих. 

Це тільки на час тренування - стала повторювати собі як мантру. Перевершу його і знову діставати у як захочу.

Варто знайти плюси в цій ситуації. Буде мені хороший стимул якомога скоріше стати сильнішою, щоб більше не тренуватись з ним. Стану сильнішою і надаю копняків по його самовдоволеній дупі, ось тоді й посміюсь. 

Ці думки трохи вгамували моє роздратування. Тоді спокійніше сказала:

- Мені ніяк не вдається використати її силу. При кожній спробі або починаю перетворюватись, або це й зовсім не спрацьовує. Не розумію як зробити це.

Лютий схвально кивнув на зміну мого тону.

- Ти занадто зациклюєшся на завданні, і вирізняєш окремо себе і свою вовчицю. Ви одне ціле, вона це ти. Спробуй зосередитись на ній, відчуй її, поєднай у свідомості її зі своїм тілом.

Я закрила очі, щоб не відволікатись. Годі противитись тренуванням та дратуватись через кожне його слово. З рештою Лютий досвідчений перевертень, тренував інших бійців зграї не один рік. Спробую дослухатись до його порад.

Звернулась подумки до вовчиці.

- "Давай спробуємо те що пропонує Лютий. Все ж нам варто стати кращими".