Дроянда - Серце вовка, Дроянда

Василиса прокинулася рано, і холодний вітер вивівався з-за горизонту, торкаючись її шкіри. Вона оглянула кімнату, в якій нещодавно оселилася. Це був її новий дім, новий світ, що мав стати для неї другим домом. Але все одно важко було позбутися відчуття, що вона залишила частину себе там, у Клані Димар. Її серце все ще залишалося там, серед тих, кого вона називала родиною.

Але рішення було прийнято, і тепер залишалося лише впевнено йти вперед.

Вона встала з ліжка, зашаруділа плахтами на своєму столі, де вже лежав лист — записка від її батьків. Тихенько вона взяла її в руки і розгорнула.

Дорога наша Василисо,

Ми чуємо твої переживання і підтримуємо твій вибір. Але будь обережна. Ти обрала важкий шлях. Ти стала частиною цього клану, але пам’ятай: те, що ти робиш, буде мати наслідки. Пам’ятай про нашу любов до тебе і що ми завжди будемо тут, коли тобі потрібна допомога.

Мама і тато.

Василиса поклала листа на стіл і розслабилася, відчуваючи всередині тепле почуття підтримки. Хоча батьки і хвилювались, їхнє послання було важливим. Вони не засуджували її вибір, і це надавало їй сили.

Тим часом, за дверима кімнати вже чути було кроки Феша. Він не заходив, але і не йшов далеко, спостерігаючи за нею здалеку. Вона знала, що він чекає її, готовий підтримати в будь-яку мить.

Василиса взяла кілька глибоких вдихів і вийшла з кімнати, щоб зустрітися з ним.

— Ти готова? — запитав він, як тільки побачив її. Він стояв на порозі, і його очі були пильно зосереджені на ній.

Василиса подивилася на нього і кивнула, намагаючись показати свою впевненість. Вона повинна була бути готовою.

— Так. Я готова. — її голос звучав тихо, але в ньому була сила. І хоча перед нею стояв новий шлях, вона відчувала, що тепер, коли Феш був поруч, вона могла впоратися з усім.

Вони вирушили на головну площу, де зібрався весь Клан Клік. Сьогодні мав відбутися великий квест, і кожен клан був тут, щоб продемонструвати свою силу і майстерність. У повітрі відчувався азарт, адже сьогодні мали визначити, хто справжній лідер серед усіх.

Коли вони підійшли до місця зборів, Василиса помітила, як на неї дивляться інші члени Клану Клік. Деякі були обережними, деякі поглядали з підозрою, але вона знала: її місце тут, і їй доведеться довести це.

— Ти готова? — ще раз запитав Феш.

Василиса поглянула йому в очі і посміхнулася, відчуваючи, як на серці стає легше.

— Так. Я готова. — її відповідь була твердою, і тепер вона почувала себе частиною чогось більшого. Вона була готова боротися не тільки за себе, а й за Клан Клік.

І хоча попереду було багато випробувань, Василиса знала, що цей день стане першим кроком у великій подорожі, і вона була готова пройти його до кінця, з Фешем поруч.