Sava - Чи це любов?, Sava

Ризикова місія

Цей дзвінок став для них сигналом до дії. Вони не могли дозволити собі бути просто маріонетками в чужих руках. Тепер, коли всі карти були на столі, кожен із них розумів: це не просто небезпека, це була битва за їхнє життя.

Сергій прокинувся від шуму, який лунав з другого боку стіни. Це були не просто звуки звичайного життя. Це була сама сутність того, що відбулося цієї ночі — зміненої реальності, де їхня свобода вже не належала тільки їм.

— Ти чула? — запитав він, його голос був глухим від тривоги.

Аліна лише кивнула. Вони всі чули ці погрози, і тепер не було повернення назад.

Віктор і його люди загрожували не лише їхньому майбутньому, але й життю. Тепер вони розуміли: щоб далі жити разом, їм треба йти на ризик, на абсолютно неймовірний крок. Крок, який не давав їм жодних гарантій, але іншого вибору вже не було.

— Якщо ми не діятимемо зараз, вони зламають нас, — сказав Сергій. — Але є шанс. Якщо ми готові йти в саму гущу цієї війни, ми можемо виграти. Але це не буде легко.

Аліна дивилася на нього, відчуваючи, як її серце затискається в грудях від цього страшного усвідомлення. Але вона розуміла: вона не може втекти. Вона не могла залишити його в тому пеклі, яке було попереду.

— Я готова, — сказала вона, хоча кожне слово було важким, немов тягар на її плечах. — Що нам робити?

Сергій віддав команду зібрати всі необхідні речі, підготувати документи і кілька дрібних предметів для місії. Це була не просто рятівна операція, це був шанс на життя. Можливо, останній шанс.

Вони мали вибрати момент, коли Віктор і його люди не очікуватимуть. Їхній план був простий: проникнути в один із будинків, де знаходились цінні документи, що могли б зламати весь ланцюг їхнього злочинного світу. Якщо їм вдасться добути ці документи, вони могли б змусити Віктора відступити або, принаймні, змусити його обрати інший шлях.

В ніч перед місією Сергій і Аліна лягли спати пізно, але жоден з них не зміг знайти спокій. Вони обидва знали: кожен крок, кожне рішення буде мати наслідки.

— Якщо щось піде не так, — сказав Сергій, обіймаючи її перед сном, — я хочу, щоб ти знала: я зроблю все, щоб ти була в безпеці. І я люблю тебе.

Аліна не відповіла, але її руки міцно обхопили його. Її серце билося так швидко, що здавалось, воно ось-ось вибухне, але вона розуміла: не можна відступити. Вони повинні пройти через це разом.

Наступного ранку вони вирушили на місію. Сергій планував все до найменших деталей, кожен їхній крок був обміркований. Вони повинні були бути непомітними, швидкими і рішучими. Кожен невірний рух міг призвести до катастрофи.

Як тільки вони прибули до місця, де зберігалися документи, Сергій подивився на Аліну і тихо сказав:

— Нам потрібно буде діяти швидко. Я підготую все, ти чекай на мене тут. Якщо мене не буде більше 20 хвилин — йди без мене.

Аліна почувала, як її серце стискається в грудях. Її голос здався їй слабким, але вона змогла вимовити:

— Я з тобою. Ми йдемо разом.

Вона не могла змусити себе залишити його, навіть коли страх охоплював її. Вона тримала його за руку, і це було єдине, що вона могла зробити, аби відчути хоч якусь опору.

Сергій провів її через кілька коридорів, поки не вийшли до дверей великої кімнати, де знаходилися документи. Він на мить зупинився і подивився на неї:

— Якщо щось піде не так... не думай про мене. Ти повинна жити.

Аліна кидає погляд на нього, і з усіх сил намагається стримати сльози. Вони знали, що для нього ця місія була не просто ризикованою, це була боротьба за їхнє майбутнє. Але не було часу на сентименти.

— Ми все зробимо, — сказала вона. Її голос став твердим.

Вони увійшли в кімнату. Сергій дістав необхідні інструменти і почав працювати над замком, тим часом Аліна дивилася навколо, намагаючись зафіксувати всі деталі, щоб бути готовою до будь-якої ситуації.

Через кілька хвилин двері відчинилися, і вони побачили те, що їм було потрібно — величезний сейф, який зберігав необхідні документи. Все повинно було вирішитися тут і зараз.

Але саме в той момент вони почули кроки. Не один, а кілька людей підходили до кімнати.

— Це не просто завдання, — прошепотів Сергій, і його очі блиснули рішучістю. — Тепер ми не можемо зупинятися.

Звук дверей, що різко відчиняються, пролунав так сильно, що Аліна здригнулася. Вони були помічені.

— Ти готова? — запитав Сергій, кидаючи їй зброю.

Аліна кивнула. Все, що вони зробили до цього, не мало значення, якщо вони не вистоять зараз. Вона була готова.

Це була їхня остання можливість.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍