Тетяна Олiйник - Сюрприз вiд Валентина , Тетяна Олiйник

Макс не дзвонив, що тільки тішило. Напевно, відчувши її настрій, боявся відвертих запитань. Тая провела цю ніч у відносному спокої, розмірковуючи про своє життя. Згадалися слова Михайла про те, що не все те золото, що блищить. Він безперечно має рацію! Озираючись назад, вона аналізувала свої минулі невдалі стосунки й розуміла, що завжди вибирала не тих. Чомусь її тягнуло не до тих, кому вона подобалася, а до тих, хто подобався їй. Невже її приваблювала недоступність? Ось, наприклад, Михайло: чудова людина, розумна, турботлива, добра, а головне — надійна. Але її серце не тьохкає при погляді на нього. І взяти, наприклад, Макса, високого, привабливого, широкоплечого самця: так, тільки-но глянувши на нього, її серце йде в п'яти. Але, як виявилося, не в неї однієї. Значить треба щось вирішувати зі смаковими уподобаннями й заниженою самооцінкою. Але ж проти природи не попреш!..

Вранці Тая вже одягала пальто, коли вдома з'явився Марк.

— Привіт, уже тікаєш? — спробував поцілувати в щоку, але вона ухилилася.

— Вибач, я вже спізнююся.

— Таю, ти вівсянку мені зварила? А сорочку і штани попрасувала?

Вона раптом уперше усвідомила, що виконує в його житті роль радше хатньої робітниці, а кохана жінка чекає на нього на стороні.

— А що, хіба в готелі сніданком не нагодували? — пожартувала вона, хапаючи ключі й виходячи з квартири. 

Макс здивовано подивився їй услід, не розуміючи, яка муха вкусила його покірну жінку.

Тая і Михайло зіткнулися в ліфті, піднімаючись з іншими пасажирами на поверх офісу.

— Вітаю, Таєчко! Як вам спалося? — тихо запитав він.

Вона обдарувала його привітною посмішкою:

— Не так добре, як у суботу, зате вчора я провела чудовий вечір у приємній компанії знайомої людини?

— О... І хто ж він? — здивувався Михайло, зсунувши брови. 

— Один чоловік пригощав мене чудовою вечерею. Якби ви знали, які помідори він солить у бочці?! Уявляєте, просто з хвостиками. Мм... — простогнала вона, прикривши очі. — А його домашня наливка перевершила всі мої очікування! 

Сусіди по ліфту косо поглядали на неї, підслухавши розмову. Михайло задоволено посміхнувся, зрозумівши, що Тая говорить про нього.

— А десерт, Михайле... Якби ви спробували це малинове диво, то не змогли б забути до кінця своїх днів! — продовжувала нахвалювати вона.

— Я вас зрозумів, — зупинив він її дифірамби. — Дуже радий за вас і вашого знайомого!

Увесь день у Таї був гарний настрій, однак увечері на жінку очікував черговий шок.  

Макс чекав її вдома, повернувшись додому раніше, ніж зазвичай.

— Тая, нам потрібно поговорити, — обережно заявив він.

Від тону його голосу її серце застигло в грудях.

— У чому справа?

— Присядь поруч, — попросив він.

Вона дивилася на Макса широко розплющеними очима, у яких зачаївся страх. Глибоко в душі виникло неприємне передчуття. 

— Скажи, ти ж збираєшся здавати свою квартиру?

«Фух!.. Так ось, виявляється, в чому справа», — розслабилася вона й видихнула. 

— А, ну так... Щоправда, меблі ще не купила, вона ж досі порожня. 

— Із цим питання вирішити не складно. Скажи, чи погодишся здати її мені?

— Що? — здивувалася Тая, ще не розуміючи підступу.

— Скільки ти хочеш за оренду своєї квартири?

Вона невизначено пожала плечима:

— Така коштує сімсот доларів, я дивилася на сайті.

— Добре, а на яких умовах?

— Місяць наперед плюс заставна сума плюс поточний. Комунальні оплати окремо.

Він кивнув, погоджуючись.

— Годиться. Здай мені її просто зараз. 

Тая нерозумно втупилася на Макса:

— Навіщо тобі це потрібно?

Він опустив очі:

— Бачиш, усе пішло не за планом. Вона вагітна. А я не можу кинути дитину напризволяще. Хочу поселити її у твоїй квартирі.

Почувши приголомшливе зізнання, Тая зблідла. Якийсь час вона мовчала, намагаючись усвідомити страшну правду. Адже це кінець усьому! 

— Але чому саме в мою квартиру? — тихо запитала вона. — А де ж буду жити я?

— Тут, зрозуміло. Зі мною. 

Вона підняла на нього погляд, у якому застигли сльози:

— Але ж це означає, що ти житимеш на дві сім'ї?

— Так. Не можу ж я кинути її в такому становищі. Але це нічого не змінює між нами! — нахабно заявив Макс. — Ми сім'я, як і раніше!

— Але навіщо тобі це потрібно? Раз там усе зрослося так швидко, чому так тримаєшся за мене? — дивувалася нещасна жінка, насилу стримуючи відчай.

— Ти мені більше підходиш за статусом. Не якась там соплива студентка, а солідна жінка зі становищем. До того ж так, як ти, ніхто не зможе піклуватися про мене.

«Ах, ось воно що! Не любов і не ніжні почуття утримують його поруч із нею, а елементарний егоїзм...»

Тая опустила голову, уже не вважаючи за потрібне сперечатися. Як же вона помилилася, погодившись на приниження! Ну ні! Вдруге вона не попадеться в цей капкан!

Бачачи, що вона мовчить, Макс сприйняв це за мовчазну згоду покірної й згідної на все дурепки.

— Я просто зараз перекажу гроші тобі на картку, а ти будь добра, купи все необхідне для життя якомога швидше. Я хочу негайно забрати її з гуртожитку.

«Значить молода хижачка знайшла собі заможного папіка і вхопила його за яйця! Ну що ж, треба використати цей шанс із власною вигодою...» — вирішила Тая і відповіла:

— Мені складно сказати, скільки потягне меблювання. Це залежить від ціни на різні товари. До того ж кухонна техніка різних брендів сильно відрізняється за вартістю. Краще ти дай мені свою карту, щоб я не відривала тебе дзвінками з кожного приводу. Чеки я надам.

Макс ніколи не давав їй свою карту і зараз задумався. Вона вичікувально дивилася на нього. Прикинувши в голові всі за і проти, він нарешті погодився:

— Добре, домовилися, — і поліз у гаманець за кредиткою. — Тільки сильно там не розгуляйся. Постарайся вкластися в середню категорію.