Тетяна Олiйник - Сюрприз вiд Валентина , Тетяна Олiйник

Частина 7

Прокинувшись на світанку, Тая виглянула у вікно. За ніч випало багато снігу. Доріжки у дворі замело, а дерева й кущі в саду вкрилися білими верхівками. Перший, про кого вона подумала, був Михайло. Захотілося зробити щось приємне для цієї доброї людини, яка зігріла її своїм душевним теплом. Жінка обережно відчинила двері, боячись розбудити скрипом господаря. Але дверні петлі були напрочуд добре змащені й працювали зовсім безшумно. Пройшовши на кухню, вона поставила чайник, зазирнула в холодильник і з наявних продуктів вирішила спекти оладки. Це ідеально підійде для сніданку, а в поєднанні з варенням буде саме те! Швидко замішавши тісто, Тая знайшла сковорідку й виклала ложкою густе тісто в розпечену олію. Готувати вона любила. Незабаром на тарілці височіла гірка пухнастих оладок, приготованих на сметані за бабусиним рецептом. 

У коридорі скрипнули вхідні двері. Здивована, вона виглянула з кухні. На порозі стояв Михайло й обтрушував сніг із черевиків.

— Ой, я думала, ви ще спите! 

— Я встав раніше, щоб почистити доріжки від снігу, — він принюхався. — А що це так смачно пахне? 

— Наш сніданок. Я вирішила, що ви ще не прокинулися, і захотіла зробити сюрприз.

— О, доречно! — потираючи долоні, він зайшов на кухню. Не втримавшись, схопив із тарілки гарячий оладок, перекидаючи його в руках. — Таєчко, ви навіть не уявляєте, як давно я не їв нічого подібного! 

Тая сиділа за столом, підперши долонею щоку, і із задоволеною посмішкою спостерігала, як Михайло смакував її куховарство. 

— Мм... Ви повернули мене в дитинство! Моя мама готувала такі самі. А ось у дружини вони виходили інші, завжди пласкі, як млинці. Ніяк не могла зрозуміти, у чому секрет.

— Просто борошна треба класти  більше і на жирній сметані замішувати, — підказала вона. 

— Як вам спалося на новому місці? — поцікавився він.

— Як у раю! — зізналася Тая. — Я буквально потонула в м'якій перині й моментально провалилася в сон. Енергетика цього місця якась особлива, чи що...

Михайло хитро глянув на неї поверх чашки з чаєм:

— Просто я точно знаю, що вам зараз потрібно, — без зайвої скромності відповів він.

Після сніданку сумлінний господар знову вийшов на вулицю, щоб закінчити розпочату справу, залишивши гостю відпочивати на дивані перед телевізором. Тая пройшлася будинком, розглядаючи в рамках фотографії родини. Ось Михайло зовсім ще молодий на весільному фото, з густою кучерявою шевелюрою. Його наречена, миловидна блондинка, виглядала дуже щасливою. А тут двоє хлопчиків на футбольному полі: старший, як дві краплі води, схожий на батька, молодший нагадує матір. На цьому сімейному портреті всі четверо біля новорічної ялинки. На камінній полиці вона знайшла фотокартку Михайла з маленьким онуком на руках, мабуть, дружини вже не було в живих. Довге життя цілої сім'ї відбилося всього в кількох знімках, що символізують найкращі хвилини життя.

Зайшовши в будинок, він приніс якусь велику банку.

— Таєчко, ви насіння любите?

— О, так! — моментально відповіла вона. 

— Тоді тримайте, — вручив їй банку. — Підсмажити зможете?

— Звичайно, зможу! Вам із сіллю?

— Без різниці, на ваш розсуд.

Пізніше втомлений від фізичної роботи Михайло повернувся в будинок. Тая зустріла його з мискою ще теплого насіння.  

— Я звернула увагу, що у вас тут ціла фільмотека на відеокасетах! І навіть раритетний відеопрогравач є, — зауважила вона.

— Ах так, не викидати ж було. Ось і перевіз сюди. Якщо бажаєте, можемо подивитися що-небудь зі старих хітів?

— Із задоволенням! Я помітила на полиці «Красуню». Ви не проти такого жанру? 

— У вашій компанії, Таєчко, я готовий дивитися навіть «Попелюшку»! — грайливо відповів він.

Розмістившись поряд на дивані, вони поставили миску з насінням і занурилися у світ романтичних пригод головної героїні фільму. 

Приблизно з середини фільму Таю розморило, вона солодко позіхнула і, відкинувши голову на спинку дивана, непомітно заснула. 

Прокинувшись лише з останніми акордами, коли на екрані миготіли кінцеві кадри, вона виявила, що лежить на плечі Михайла, а він дбайливо обіймає її, немов дитину.

— Ой, вибачте мені, я не хотіла... — зніяковіла вона.

— Усе гаразд, не просіть вибачення, Таєчко. Ви так солодко спали, — усміхнувся він, прибираючи руку.

Тая подивилася у вікно.

— Мабуть, мені пора додому.

— Ось пообідаємо шашликом, що залишився, і вирушимо у зворотний шлях. Я навіть картоплю запік у вугіллі.

— Коли ж ви встигли?

— Після сніданку, коли камін розпалював. 

Поки Тая гріла вчорашнє м'ясо на сковорідці, Михайло розгріб кочергою вугілля і дістав замотані у фольгу картоплини.

— Тримайте, ще тепла!

— Ух ти! Яка екзотика! — захопилася вона, очищаючи скоринку. — А в поєднанні з вашими бочковими помідорчиками взагалі смакота!

Господар усміхнувся, задоволений, що догодив гості.

— Раз вони вам так подобаються, я приготував гостинець із собою.

— Ой, ну що ви... не варто! 

— Варто, варто! Мені буде приємно, якщо ви мене згадаєте за вечерею, — усміхнувся він. — Ще баночку малинового варення і пляшечку вишневої наливки поклав. 

— Михайле, ви мене балуєте!

— Ах, Таєчко, ви варті набагато більшого!

«Якби він тільки знав, як мені не вистачає чоловічої турботи...» — подумала вона.

Їдучи, Тая з жалем прощалася із цим місцем, де знайшла затишок і душевну рівновагу. Переступивши поріг квартири, вона згадала про те, що повертається до своїх проблем. Домашня обстановка нагадала про Макса і його зраду, що важким каменем лежала на душі й обтяжувала серце. Вирішивши не псувати собі вечір, жінка поринула в гарячу ванну з келихом наливки від Михайла і занурилася в приємні спогади про проведені з ним вихідні. 

Пізніше зайнявшись домашньою рутиною, Тая насмажила картоплі й сіла перед телевізором із тарілкою помідорів на колінах. «От би розлютився Макс, якби побачив, як вона їсть у ліжку!» — промайнуло в голові. Від цієї думки вона лише посміхнулася і на знак протесту невірному чоловікові, схопила за хвостик черговий солоний помідорчик. Чай із домашнім варенням чудово доповнив постільну трапезу. Михайло мав рацію, Тая згадувала його весь вечір, смакуючи гостинцями. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍