Марті - Тіні Системи , Марті

— Вони нас знайшли! 

Голос Асі прорізав повітря, наче постріл. 

У приміщенні залунали сирени. Червоні сигнальні вогні замиготіли по стінах, вириваючи з темряви напружені обличчя тих, хто щойно ще спокійно працював. 

— Як? — Данило різко повернувся до великого екрану, але він уже заповнювався рядками шифрованих команд. — Чорт, вони взяли контроль над системами! 

— Треба тікати! — хтось закричав. 

Але було пізно. 

Двері вибухнули. 

Зламана програма 

Олекса стояв нерухомо. У його голові наче вибухали сотні голосів. 

«Ти не ти.» 

«Це твій вибір.» 

«Вони — загроза.» 

Очі різко сфокусувалися. Він повернув голову. 

Перед ним стояла Ася. Її обличчя було сповнене страху. 

— Олексо… 

Його пальці самі потяглися до кобури. 

— Що ти робиш? — голос Данила пролунав якось віддалено. 

Олекса повільно витягнув пістолет. 

— Олексо, ні! — Ася кинулася до нього, але він з легкістю ухилився. 

Постріл. 

Вона впала. 

Настала глибока тиша. 

Данило зробив крок назад. 

— Боже… Він не Олекса. 

Решта людей завмерли. 

— Він давно мертвий, — прошепотів чоловік у чорному. — Це його копія. 

Олекса підняв голову. Його обличчя було спокійним. 

Він натиснув на курок ще раз. 

І світ перетворився на хаос. 

— Кінець? —