Олександр Аркадійович Сидоренко - Хеві Метал, Олександр Аркадійович Сидоренко

все в собі тримав. Ніколи не знаєш, який у нього настрій, — приходить з роботи й читає собі на кухні, бо дві кімнати на трьох — це замало. 

Значить, не три — дві. Ну, пожила б ти в однушці з мамою та двома котами… 

Що читав? Та усіляке. Тоня пішла в іншу кімнату і принесла з десяток книжок. Якісь поради: сім способів розбагатіти, десять — піднятися. «І ще один — навчитися літати», — подумав Ваня і здригнувся. Сварився зі сусідами? Ні. Він і візочок допомагав донести до ліфта, і замітав на сходовому майданчику сам, без черги й нагадувань. У школі тут вчився? Так. З тих часів лишилися друзі, що живуть неподалік? Та ні, роз’їхалися всі, тільки Сергій заходить. Ага, Сергій. 

Далі поліціянт попросив докладно розказати про останній вечір — згадати якомога більше деталей. Була саме неділя, а Роман у вихідні спав довго, до обіду. Потім читав, а ближче до вечора приготував індиче стегно з пюре, він це любив — і стегно, і готувати. Пив? Ні. Навіть пива? Теж ні. Взагалі ніколи? Раніше любив грузинський коньяк, а потім перестав. 

— Когда ужіналі, он… ну, обичний бил? — обережно спитав Віталій, уважно спостерігаючи за обома Волошенками. Усе як зазвичай — нічого особливого. А після вечері одягнувся та пішов прогулятися. Він так часто робив? Ні. Думали, може, зустрінеться з кимось нарешті, бо після Альони пауза надто затягнулася. 

Потім… Потім дивилися з дідом телевізор. 

— Полуфінал «Таланта», — з певним натяком промовила Тоня й подивилася на Ваню. І він нарешті зрозумів, що до чого — чому його сюди запросили й ким саме він тут працює. 

* 

За ці роки Ваня навчився відрізняти просто любителів телебачення, які відчували глибокий пієтет до будь-якого персонажа з того боку екрана, і справжніх фанів саме «Таланту». Останні дивилися всі випуски всіх сезонів, пам’ятали всіх учасників з усім репертуаром і жили від неділі до неділі. Скидалося на те, що вони мріяли про власну казку й замість неї отримували чужу — гарантовано яскраву та захопливу. 

Телебачення часом дратувало своїм намаганням усе порахувати, вирахувати й зарахувати собі на користь. На відміну від шоубізу, телик оголошував показники на ринку, рейтинги були відкритими, а в шоу жорстоко конкурували, чекаючи на середу, коли стане зрозуміло, хто ж переміг минулого вікенду. Якби щось подібне відбувалось у попмузиці, більшості артистів би вже не було — от хто б запросив Ваню на День села, коли б знав, що в нього за цей рік було вісім робіт, і тільки три з них — за повний гонорар? Отож-бо. 

Одразу після перемоги Ваня читав коментарі в ютубі та намагався вирахувати свою аудиторію — якщо фінал дивилося чотири мільйони глядачів, а за нього проголосувало грошима сто шістнадцять тисяч, то виходить, що насправді він зачепив кожного тридцять четвертого — тобто три відсотки. А скільки з них прийде на концерт за гроші? А подивиться кліп? А послухає на стримінгу? 

Реальне життя швидко вимило ці цифри з голови, але Ваня не вперше стикався з людьми, які пильно стежили за його кар’єрою, й зараз відчув, що сестра загиблого хлопця — саме з таких. Які шанси на подібний збіг? Нульові. Виходить… 

Виходить, що хтось із канальних редакторів шукав справу для епізоду, натрапив на цю, вивчив деталі та зрозумів, що героїня (а хто ж тут ще може рухати цю історію, як не юна сестра?) є палкою фанаткою «Таланту». Отже, треба брати. Канал із вигодою для себе підклав би до епізоду когось із актуальних персонажів — учасників цьогорічного «Таланту» чи котрогось із тих, хто худнув — там був один кремезний борець, він би поруч із Віталієм не надто би вирізнявся. 

Або цю справу взагалі могли перекинути до екстрасенсів, вигадати якусь містичну дурню — «всі члени нещасної сім’ї помирають, лишився тільки дід з онукою, як їх врятувати — дивіться цієї суботи». 

Ні, пронозлива Соколова не просто так згадала про колишнього клієнта й запропонувала йому замінити якусь примхливу зірку! Значить, Тоня була персональною фанаткою саме Йоана. І як же, цікаво, вони про це дізналися? Не опитували ж нещасну дівчину під тим самим балконом: а який ваш улюблений співак із тих, кого виробляє наш прекрасний канал? 

І рішення впало само собою — мережі. Вони просто погуглили про сестру Романа, знайшли її в інсті й побачили там кого? Йоана, який завжди з вами, шановні глядачки, слухачки та читачки новин про незрівнянне життя зірок… 

* 

Віталій нарешті закінчив опитування й подивився в коридор, на Іру. Та плеснула в долоні, наказуючи обом операторам зупинити зйомку, й підійшла до дивана. Зустрілася поглядом з Тонею, терміново скривила лице на знак глибокої емпатії, але коли підійшла, то зразу заговорила робочим тоном: 

— Так, ну тут на сєгодня всьо. Завтра, Антоніна, на двєнадцать давайте возле морга, на Оранжерейной. Там подснімем опознаніє. Понімаю, но так надо. Там же, у парке, дєто сядєм і єщьо подпішем ваши воспомінанія о братє, хорошо? 

Тоня сумно кивнула, а Ваня подумав, що це вони хитро задумали — після моргу дівчина буде заплакана, тут її й візьмуть теплою: випитають подробиць на повну торбу. Можливо, без діда Тоня більше розкаже, та й дві локації завжди краще за одну. 

— А я? — похмуро спитав Микола Степанович. 

— А вас уже снімєм на похоронах, вам нада отдихать. І, кстаті, как я обєщала, канал возьмьот на себя… частічно. Автобус дадім, столовую на помінкі. 

Дід відвернувся, а Ваня подумав, що усе це піде бартером. Та й загалом усе це бартер: від вас — історія, від нас — автобус і кафешка. 

Та й він тут теж був бартером — Йоан працює в кадрі слідчим-невдахою, а за це його покажуть у прайм, якась Жанна з Днєпра його згадає й запросить виступити на дні народження. Так що все чесно, тільки так усе і працює: ти або граєш за цими правилами, або йдеш лісом і співаєш там білочкам усе, що вважаєш за потрібне. 

Скориставшись тим, що всі учасники знімальної групи почали одночасно збирати речі, Ваня вийшов з квартири, не попрощавшись із господарями. Соромно було. І ніяково. Спустився на вулицю, підійшов під балкон, подивився вгору й уявив собі чорну пляму, що падає звідти. Скільки це тривало? Секунду? 

Не встиг би цей Рома прокричати нічого. Ваня почув хрускіт кісток і здригнувся, але це був Віталій, який вийшов із парадного — мабуть, у поліціянта просто голосно хруснуло в коліні. 

Опер підійшов до балкона, теж подивився нагору і сказав: 

— Нє, слєдов нєт, за подоконнікі нє цеплялся, хорошо толкнулі, а дерев’я чутка в сторонє. 

Ось він про що. Довелося вмикатися внутрішньому Гудвіну — про що він там сигналізував? Про гроші. 

— Він міг кудись влізти, наприклад, у роботу