Олександр Аркадійович Сидоренко - Хеві Метал, Олександр Аркадійович Сидоренко

чи сім тому ми виступали на невеличкому фестивалі навпроти Херсона, на лівому березі Дніпра. До виступу ще був час, я гуляв за сценою і почув, як один із місцевих артистів, заявлений як учасник талант-шоу, співає пісню мого колеги по футбольному клубу «Маестро».  

Автоматично стукнув про це у чат клубу (прикол в тому, що пісня колеги була теж кавером) та слухав собі далі. І зрозумів, що кар’єри учасників талант-шоу такі стрімкі — ми можемо по кілька років думати над якоюсь піснею, а в них усе відбувається швидко. Дуже швидко.  

І це якось несправедливо — вони отримають визнання, ефіри в прайм, а потім машина запускає на орбіту наступну партію артистів. Й тим, кого не підібрали карабаси або кому просто не пощастило, доводиться дуже різко повертатися на землю.  

От тоді в нотатках і з’явився нарис історії хлопця, який переміг у талант-шоу, але не отримав шансу розвинути успіх. Історія заходу одного сонечка. І пісні, яку він пише, роблячи на неї свою останню ставку. Все — на кін. Абсолютно все.  

Згодом нотатка перетворилася в заявку на мінісеріал «Хеві-метал», яку я оформив кілька років по тому. Чесно розкинув знайомим продюсерам, але вже розумів, що м’яч удариться в штангу й відскочить ніяк не у ворота: ця історія — не для нашого ТБ. 

Якийсь час я ще думав про цю історію, і вона набула такої ваги, що не міг її не записати, хоч і не в омріяному форматі десяти годинних епізодів, а просто книжкою. Призначив її собі на 2021 рік, поставив крапку 31 грудня (це традиція) і після свят відправив першому видавництву на ознайомлення. Відповідь мала надійти 24.02.2022.  

Що було далі — ви знаєте. Під час війни книжки не про війну навряд чи комусь потрібні, тому я забув про цей файл. Зате за рік про нього згадав наш менеджер, Святослав Румежак, коли перетнувся з кимось із Видавництва Старого Лева. 

Так і закрутилося. Тому дякую Святу і ВСЛ, без вас я ще довго не мав би шансу тримати цю книжку в руках. 

Дякую тим, хто консультував: Світлані Ройз, Євгену Ременніку, Євгенові «Джонні» Гусаку, Євгенові Горенку, Андрію Тюленєву, Яну Фрейдману, Шубіну, Юрію Борщевському та окремо — Дмитру Бабаку за глибоке занурення у світ талант-шоу. 

Підручники зі сценарної майстерності вчать починати пушити серіал з теглайна. Цього разу він був такий: 

ОДНА СМЕРТЬ, 

ОДНА ПІСНЯ, 

ОДИН ШАНС.   

 

Адіос, шановні. Смерть ворогам.  

 

 

 

P. S. Ілля Кравчук — історія про останні сто баксів й собаку в коробці — пряма згадка про тебе. R.I.P., друже

[1] Так званий «будинок готельного типу» — дев’ятиповерховий дім, що складається лише з маленьких однокімнатних квартир (тут і далі — прим. ред.).

[2] Із 2023 року — станція метро «Площа Українських Героїв». Оскільки події відбуваються 2019 року, вона ще старої назви.