Джеймс С. А. Корі - На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі

планованим поверненням на Землю та ще вісімнадцять місяців

перельоту назад — і весь час повна оплата, — то це вже виходила

не просто угода, а план цілої кар’єри.

І все-таки Гевлок повагався, перш ніж це підписати.

Він-бо переглянув весь зафільмований метраж від Ероса й до

Ганімеда, ту криваву купіль у так званій повільній зоні, коли іно-планетна оборона зненацька зупинила земні кораблі, винищивши третю частину людей, що на них перебували.

Бачивши, скільки в «Ізраелі» напхано вчених та інженерів, годі

було забути, що прямують усі вони в невідоме. Де мають бути

монстри.

І тут ось загинув губернатор Траїнґ. Загинув і Северн

Астрапані, статистик, що на конкурсі «Шукаємо таланти» співав

класику рью-поп. Загинула й Аманда Чу, що якось-то

позалицялася трохи до Гевлока, коли обоє вони були

напідпитку. Зранена й покалічена половина першої команди, чоловіки й жінки. Припаси, що віз важкий шатл, пропали, як і

сам «човник». І ця тиша, що заполонила «Едвард Ізраель», скидалася на мить шоку між самим ударом і болем, що

приходить потім. А ще — лють і горе. Не лише самої залоги. А й

Гевлока теж.

Забринів його ручний термінал. Повідомлення скликáло

безпекову службу на нараду. Її учасники: Мертрі, Вей, Траян, Сміт і він, Гевлок. Потішено прочитав. Ну, не найвище він

начальство, але причетний до. Сам факт уведення його до цього

списку давав йому відчуття, що й він, можливо, отримає

зрештою певний контроль над подіями. Самоомана, звісно, але

це його не зачіпало. Швидко дочитав повідомлення, кивнув

головою сам собі й набрав кодову команду «Випустити» для

тюремної камери.

— Поталанило тобі, — сказав ув’язненому. — Мені треба на

збори.

Вільямс виповз зі своєї камери. Його шпакувата чуприна була

геть розчухрана, а шкіра ще дужче посіріла.

— Дякую! — понуро кинув.

— Просто не роби цього більше, — порадив Гевлок. — Тут і так

привалило нас бідою, а дехто й сам не проти того, щоб стати

халепою для всіх.

— Я просто перепив, — пояснив інженер. — І нікому й нічому

не хотів нашкодити.

— Та знаю, — мовив Гевлок. — Просто більш не треба

кваситись. Гаразд?

Не підводячи очей, Вільямс лише кивнув головою і, вхопившись за поруччя, відштовхнувся й поплив трубою до

приміщень залоги та складів одежі, цілої та незамащеної

блювотою. Гевлок зачекав, поки той зникне з поля зору, потім

замкнув станцію безпеки й подався до нарадчої.

Мертрі вже був там. Миршавий чоловічок, але енергії мав

стільки, що вона ніби випромінювалася з нього, мов тепло.

Гевлок знав, що цей начальник служби безпеки протягом усієї

своєї кар’єри начальствував над корпоративними буцегарнями

та над стратегічною промисловою безпекою. Це та ще той

простий факт, що його настановлено дбати про безпеку на

«Ізраелі», звільняло його від потреби заслуговувати на повагу

залоги корабля. Обабіч нього плавали у повітрі відповідальна за

інформацію Чандра Вей і заступник відповідального за наземні

операції Гасан Сміт.

— Гевлок! — мовив Мертрі.

— Сер! — кивком голови відповів Гевлок, хапаючись за

поручень і розвертаючись так, щоб дивитися десь у тому самому

напрямі, що й решта. Кількома секундами пізніше заплив до

приміщення й Рів, Мертрін заступник.

Мертрі кивнув головою.

— Зачини двері, Ріве.

— А Траян? — запитала Вей, виказавши непевністю в голосі, що вона вже здогадується, яка буде відповідь.

— Траян загинула у шатлі, — сказав Мертрі. — Сміт? Ви

отримуєте підвищення.

— Прикра вість, сер, — мовив Сміт. — Траян була

професіоналка, добре справувалась.

— Атож, — кинув Мертрі. — Отже, ми зібралися тут, щоб

виробити план відповіді.

— Кинути на поселенців скелю? — гірко пожартувала Вей. Але

Мертрі таки посміхнувся.

— Тим часом ми ще трохи порозігруємо цю ситуацію згідно з

приписами, — сказав Мертрі. — До того ж там досі лишаються

наші люди, хто вижив. Я послав запит