Джон Гришем - Фірма

— Я так і планував.

— А коли лімузин матиму я? — запитав Мітч, і всі заусміхалися — видно, що раді були змінити тему.

— Років через двадцять, — відповів Ламберт.

— Я потерплю.

— Ну й як тобі «БМВ»? — спитав його Віктор Мілліган.

— Прекрасно. Вже готовий пробігти перші п’ять тисяч миль.

— Ви без проблем влаштувалися?

— Все чудово. Я дуже радий, що фірма стільки всього для нас уже зробила. І ви нас так тепло зустріли, ми з Еббі вам дуже вдячні за все.

Мак-Найт посерйознішав і зазирнув до записника.

— Як я вже говорив, наразі для тебе найважливіше — здати кваліфікаційний іспит. Маєш на підготовку шість тижнів, і якщо в чомусь виникне потреба, всі тобі допомагатимуть. У нас розроблено спеціальний курс підготовки, його ведуть найдосвідченіші партнери. Все, що виноситиметься на екзамен, передбачено цим курсом, і ми слідкуватимемо за твоїм поступом, за успіхами, особливо Ейвері. Маєш щонайменше по пів дня на повторення, на підготовку, ну, і вільний час. У нашій фірмі жоден співробітник не провалився на іспиті.

— Я першим не стану.

— А якщо це станеться, ти лишишся без «БМВ», — криво всміхнувшись, пояснив Толлар.

— Твоєю секретаркою буде пані Ніна Хафф. У фірмі вона працює понад вісім років. Надто темпераментна, не дуже приваблива, але працьовита. Тямуща в юриспруденції і дає цінні поради, а надто новачкам. Влаштує вона тебе чи ні, залежатиме тільки від тебе. Якщо не спрацюєтеся з нею, шукатимемо заміну.

— А де мій кабінет?

— На другому поверсі. З обіду прийде дизайнер. Ти з нею вже знайомий, то поговорите про меблі й інтер’єр. Раджу дослуховуватися до всіх її порад.

Офіс Ламара теж був на другому поверсі, від чого Мітчеві аж від душі відлягло. Він згадав, як той сидів під дощем із поливальниці й плакав.

Мак-Найт знову заговорив.

— Мітчу, боюся, я дещо пропустив під час нашої бесіди, коли ти вперше приїздив.

Він чекав, що той скаже ще щось, а тоді сам запитав:

— Так, а що саме?

Інші партнери теж пильно дивилися на Мак-Найта.

— Ми ніколи не дозволяємо нашому співробітнику розпочинати кар’єру з вантажем боргів. Для нас спокійніше, коли зароблені гроші ти витрачатимеш на інше, а не на виплату студентської позики. Скільки ти ще винен?

Мітч поволі відпив із чашки, а в голові снували думки.

— Майже двадцять три тисячі доларів.

— Перше, що зробиш завтра вранці — передаси всі документи по кредиту Луїзі.

— Е-е-е, тобто, ви маєте на увазі, що фірма виплатить борг?

— Така наша політика. Якщо, звісно, ти не заперечуватимеш.

— Ніяких заперечень. Я навіть не знаю, що відповісти.

— Не потрібно нічого говорити. Останні п’ятнадцять років ми не раз таке робили для співробітників. Просто передай папери Луїзі.

— Та це з вашого боку так щедро, містере Мак-Найт.

— Атож.

Поки лімузин поволі совався у тягучці, Ейвері Толлар не вгавав ані на мить. Сказав, що Мітч йому нагадав самого себе. Бідна дитина з неповної родини, яку виховували прийомні батьки десь на південному заході Техасу. По закінченні школи він уже сам мав про себе дбати, залишився буквально на вулиці. Працював у нічну зміну на взуттєвій фабриці, щоб оплачувати навчання в коледжі. Успіхами в навчанні він домігся стипендії на навчання у коледжі Техаського університету, закінчив його з відзнаками, і тому зміг розіслати заяви до одинадцяти вишів. Але обрав Стенфорд і закінчив його на відмінно — другий результат на курсі. Від пропозицій роботи найкрупніших фірм у великих містах Західного узбережжя він відмовився. Хотів займатися податками, і нічим більше. Олівер Ламберт його знайшов шістнадцять років тому — тоді ще на фірмі працювало чоловік тридцять, не більше.

Він був одруженим, мав двох дітей, але про родину згадував мало. Говорив про гроші — як сам сказав, це була його пристрасть. Перший мільйон на його рахунку вже лежав, років через два набереться й другий. Коли в тебе дохід чотириста тисяч на рік, то довго чекати не доведеться. Його спеціалізацією було створення товариства з закупівлі супертанкерів. Він був спеціалістом вищого ґатунку, ставка складала триста доларів за годину, а гарував шістдесят, часом сімдесят годин на тиждень.

Мітчеві належало починати зі ста доларів за годину і поки не витримає іспит і не отримає юридичну кваліфікацію з п’ятигодинного щонайменше робочого дня. Потому працюватиме вісім облікованих годин на день, отримуючи по сто п’ятдесят доларів за годину. Ретельний підрахунок і облік — ось у чому полягала суть процвітання фірми, навколо обліку і крутився бізнес. Від нього залежало все — кар’єрне зростання, підвищення зарплатні, преміальні, саме життя і успіх. Особливої уваги удостоювалися новачки. За неретельне ставлення до обліку виконаної роботи можна було швидко отримати попередження. Ейвері про себе такого не міг сказати — з ним цього ніколи не ставалося. Щоб хтось у фірмі та виявив неповагу до свого обов’язку вести облік — ні, таке у фірмі просто нечувано.

Середня погодинна ставка для співробітників була сто сімдесят п’ять доларів. Для партнерів у середньому — триста. З декількох своїх клієнтів Мілліган брав по чотириста за годину, а якось Натан Лок навіть по п’ятсот — за певну роботу з податками, пов’язану з якоюсь оборудкою з обміном нерухомості в декількох країнах. П’ятсот доларів за годину! Ейвері посмакував це число, подумки порахував заробіток за рік — помножив: п’ятдесят годин на тиждень, п’ятдесят тижнів у році: мільйон і двісті п’ятдесят тисяч! І це за рік! Ось так у нашому бізнесі робляться гроші! Все починається з купки юристів, вони працюють година за годиною, і виростає династія. А з приходом нового юриста збільшується загальний дохід, так от воно.

Тож він попередив: не варто нехтувати веденням підрахунків, це — перше правило виживання. Щойно скінчаться папки зі справами, за якими ведеться облік, одразу слід його повідомити — у нього їх навалом. Десятого дня кожного місяця на особливому вишуканому обіді партнери обговорюють між собою отримані за рахунками гроші. То справжня церемонія. Ройс Мак-Найт зачитує прізвище кожного компаньйона і суму, яку той заробив протягом минулого місяця. Між ними відбувається змагання. Така собі позитивна конкуренція. Вони ж багатшають, хіба не так? Церемонія ж підвищує мотивацію співробітників. Ніхто й слова не скаже, якщо в когось низький прибуток, хіба що таке станеться два місяці поспіль. Ще якісь подробиці Олівер Ламберт розповість уже в процесі