Катерина Мединська - Розлюбити за будь-яку ціну, Катерина Мединська

– У мене це буде вперше.

Даніель кілька секунд дивився здивовано.

– Тобто ти хочеш сказати, що ще жодного разу не займалася сексом? – М'яко уточнив він.

– Так, – підтвердила вона.

– Чому? – спитав він, розуміючи, що вона хоче віддатися саме йому.

– Буде чудово, якщо у мене буде з тобою не лише перший поцілунок, а й перший секс.

– Знову приховані мотиви, – пожартував він і відсторонився від неї.

Ніколь напружилася. Подумала, що він передумав. Її обличчя стало серйозним.

– Не хвилюйся, ми зробимо це. Тільки поспішати не станемо. Ця ніч особлива.

Даніель підвівся і пішов до бару. Його очі горіли, він усміхався, ніби відчуваючи швидку перемогу. Ніколь піднялася і поправила майку, яку він примудрився спустити до пояса. Вона дуже нервувала, її руки тремтіли. Все її тіло проймала знемога і страх. Потрібно було сконцентруватися на будь-чому, крім майбутнього. Тож почала розглядати квартиру Даніеля. Але її увага не затрималася на жодному предметі інтер'єру, а невдовзі повернулося до господаря квартири. Він уже підійшов до неї з келихами вина. Подавши їй один, він сів поруч. Їхні тіла стикалися.

Ніколь розуміла, що ще хвилину тому вона дозволяла йому всілякі дотики до свого тіла, але зараз соромилася і не знаходила собі місця. Так, вона мріяла про нього з дитинства, як про казкового принца. І берегла себе для нього. Чекала на зустріч. І ось так і сталося. Вони сиділи в його квартирі самі. Він ніжно дивиться їй у вічі і обіймає. 

– Я їздив до тебе додому, хотів зустрітися, – зізнався Даніель і ніжно посміхнувся – на його щоках з'явилися ямочки.

"Не можна ж бути таким красивим", – думала дівчина, розглядаючи таке обожнюване нею всі ці роки обличчя.

– Ось як… Несподівано. Я думала, що ти забув про мене давно.

– Ні. Як тебе можна забути? Ці твої окуляри сняться мені ночами.

Ніколь засміялася. Її окуляри були справді винятково потворними, якщо так можна було сказати. Вона купила їх ще у дитинстві на барахолці. Але не розлучалася з ними від дня, як уперше вдягла. І навіть тепер, коли її зовнішність змінилася.

– І навіщо ж ти мене шукав?

– Захотілося побачити тебе,– лагідно сказав Даніель.

Серце Ніколь билося глухо і прискорено. Голова поморочилася від близькості. Більше ні слова. Вона сама кинулася його цілувати. Його губи були гарячими. Ніколь вдихнула його запах. Як часто вона уявляла, що так просто обійме його, ніби між ними любов. Яка дурість! Але хотілося припустити, що все саме так.

Даніель бажав її з першої секунди, як побачив цього вечора. Більше нічого не мало для нього значення. Їхня пристрасть розгорілася відразу і вони нестримно накинулися один на одного.

Несподіваний дзвінок у двері протверезив Ніколь і вона перестала відповідати на його поцілунок. Але він не звертав уваги на стукіт, бо вже цілував її груди.

– Даніель, хтось стукає у двері.

– Це не важливо, нехай йдуть геть.

Ніколь майже погодилася з ним. Їй і самій не хотілося зупинятися. Але раптом у замкову щілину вставили ключ і прокрутили його, а потім двері відчинилися і на порозі з'явилася постать дівчини.

Даніель повільно підняв очі на розлютовану Христину.

– Чорт! Даніель! Ну і скотина ж ти! Лише тиждень тому на цьому дивані ти трахкав мене, – Христина кричала і в очах її стояли сльози.

Ніколь схопила майку і почала одягатися. Даніель обернувся до неї і спокійно сказав.

– Зачекай мене, будь ласка, у тій кімнаті, – попросив він і підвівся, підходячи до Христини. Даніель був з голим торсом, босий, на ньому були лише джинси і ті не застебнуті.

Ніколь спостерігала, як він спокійно і безпристрасно став навпроти Крістіни, потім таким же безбарвним тоном промовив:

– Схоже, у тебе залишилися мої ключі, і ти мені їх вирішила принести особисто, – він простяг руку, чекаючи, коли вона передасть йому їх. Натомість вона вліпила йому ляпас і закричала, обсипаючи його образами. Даніелю довелося утихомирювати її.

Ніколь підозрювала, що це дівчина Даніеля. Ймовірно, напередодні у них стався сварка. Але він вирішив потішити себе, запросивши Ніколь до себе. Вона відчула огиду до цієї ситуації. Їй дуже хотілося піти, але вона не могла цього зробити, оскільки вони голосно сварилися на порозі квартири.

– Даніель, ти привів повію додому через кілька днів після нашої сварки. Я думала, що ти любиш мене. Ти ж казав, що любиш!

– Вона не повія, – перебив він.

Ніколь у прочинені двері кімнати, в якій знаходилася, побачила картину, від якої в неї стислося серце. Даніель стояв, відвернувшись від Христини, яка благала, щоб вын подивився на неї. На його обличчі читалося роздратування та лють. Він ледве стримувався.

Безвихідь, в яку зайшла ця сцена, викликав ступор у обох. Вони мовчали. Христина, мабуть, дуже любила його, бо продовжувала принижуватися, коли він усім виглядом показував свою зневагу та байдужість. Потім дівчина повільно підійшла до нього і спробувала обійняти його. Але він лише витяг руку вперед, розділяючи їхні тіла від дотику. Христина знову безпорадно заплакала. І Ніколь стало нескінченно шкода її.