Владислав Едуардович Теліпко - Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Науково-практичний коментар

1. Підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів суддівської системи, виконання функцій щодо державного захисту суддів, працівників суду, забезпечення безпеки учасників судового процесу здійснюють спеціалізовані підрозділи органів Міністерства внутрішніх справ України.

Здійснення правосуддя, як неупереджене і безстороннє вирішення правового спору, неможливе в умовах конфліктної ситуації, проявів тиску, впливу на суд, загрози небезпеки для суддів. Конституція України у ст. 126 гарантує незалежність та недоторканність суддів, забороняє вплив на суддів у будь-який спосіб та покладає на державу обов’язок забезпечення особистої безпеки суддів та членів їх сімей.

Коментованою статтею передбачено, що за забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах відповідають спеціалізовані підрозділи органів Міністерства внутрішніх справ України, а саме підрозділи судової міліції, завданням яких є підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорона приміщень судів, органів суддівської системи (зокрема, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України), виконання функцій щодо державного захисту суддів, працівників суду, забезпечення безпеки учасників судового процесу.

Повноваження судової міліції та порядок її діяльності визначено у Законі України «Про міліцію», однак потребує подальшого законодавчого врегулювання.

Законодавчою базою, на підставі якої здійснюються заходи по забезпеченню безпеки судів і суддів, на даний момент є коментована норма цього Закону, а також Закони України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» та «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві».

Спеціальні підрозділи судової міліції виконують покладені на них завдання у взаємодії з територіальними органами, галузевими службами, підрозділами органів внутрішніх справ, іншими правоохоронними органами, зацікавленими центральними органами виконавчої влади, зокрема Державною судовою адміністрацією України, до повноважень якої віднесено забезпечення у взаємодії з органами суддівського самоврядування, судами та правоохоронними органами незалежності, недоторканності і безпеки суддів.

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім: статей 32 та 36 цього Закону щодо здійснення повноважень Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, які вводяться в дію після початку діяльності Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ;

статей 66–71, 74–78, 80, 85–89, 91, 97 та 99 цього Закону щодо здійснення повноважень Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, які вводяться в дію після початку діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, сформованої у порядку, встановленому цим Законом;

статті 69, пункту 2 частини першої статті 82, пункту 6 частини першої статті 91 цього Закону щодо спеціальної підготовки кандидата на посаду судді, які вводяться в дію з 1 липня 2011 року;

статей 79, 80 та 111 цього Закону щодо порядку розгляду Верховною Радою України питань та прийняття рішень про обрання кандидата на посаду судді безстроково, переведення судді, обраного безстроково, звільнення судді, обраного безстроково, з посади, які вводяться в дію після початку діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, сформованої у порядку, встановленому цим Законом;

статей 129 та 130 цього Закону щодо суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення, які вводяться в дію з 1 січня 2011 року. Суддівська винагорода, нарахована судді відповідно до цього Закону з 1 січня 2011 року за повний відпрацьований місяць, не може бути меншою, ніж його середній дохід за попередні 12 місяців;

статті 142, підпункту 1 підпункту 3.5 пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» цього Закону щодо визначення головних розпорядників коштів Державного бюджету України, які вводяться в дію з 1 січня 2011 року;

підпунктів 18 та 20 підпункту 3.7 пункту 3 розділу XII. «Прикінцеві положення» цього Закону щодо направлення текстів повісток електронною поштою, факсом (телефаксом), які вводяться в дію з дня повідомлення Державною судовою адміністрацією України в газетах «Голос України» та «Урядовий кур’єр» про початок функціонування Єдиної бази даних електронних адрес, номерів факсів (телефаксів) суб’єктів владних повноважень;

підпунктів 1, 2, 10, 12, 15, 16, 17, 20, 21, 27, 33, 36, 39 та 58 підпункту 3.1, підпунктів 1, 2, 4, 11, 22,51 та 53 підпункту 3.3, підпунктів 1, 3, 4, 6, 21, 27, 66, 78 та 86 підпункту 3.6 пункту 3 розділу XII. «Прикінцеві положення» цього Закону щодо запровадження автоматизованої системи документообігу в судах, які вводяться в дію з 1 січня 2011 року;

підпунктів 3.1 та 3.6 пункту 3 розділу XII. «Прикінцеві положення» цього Закону щодо здійснення повноважень Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, які вводяться в дію після початку діяльності Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ;

підпункту 2 підпункту 3.6 та підпункту 10 підпункту 3.7 пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» щодо передачі до юрисдикції адміністративних судів та вилучення із цивільної юрисдикції спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них, які вводяться в дію з 1 січня 2011 року. Справи щодо таких спорів, які перебуватимуть у провадженні суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції станом на 1 січня 2011 року, завершуються розглядом у цих судах. Позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги щодо таких спорів, які подані до 1 січня 2011 року і провадження за якими не відкрито, розглядаються відповідними судами, до яких вони подані.

2. Визнати такими, що втратили чинність:

1) Закон України «Про статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 8, ст. 56; 1994 р., № 22, ст. 142, № 26, ст. 203; 1995 р., № 34, ст. 268; 1999 Р; № 50, ст. 434; 2000 р., № 10, ст. 79, № 13, ст. 102,