Петер Енглунд - Захват і біль битви. Перша світова у 211 епізодах

Брусилов атакував австро-угорську армію, яка вирізнялася «просто-таки іспано-габсбурзькою байдужістю і некомпетентністю» (якщо процитувати Нормана Стоуна). До того ж мережа залізниць тут була менш розгалуженою, а кількість військ — значно меншою, ніж на Західному фронті. (Що частково пояснює, чому війна на Східному фронті була значно мобільнішою.) Багато дивізій Центральних держав більшу частину часу провели в потягах, коли некомпетентні командири перекидали їх з одного вразливого місця в інше. Лобанов-Ростовський випробував ці переміщення на собі під час торішнього лютневого наступу. Крім того, багато німецьких або австро-угорських частин прибували сюди виснаженими і неабияк зріділими у Верденській м’ясорубці або після важких боїв на плато Азіаго.

212

Тією мірою, якою взагалі може бути назване дитячим те, що несе з собою смерть.

213

Кілька прикладів того часу. Публікація статті під назвою «Ми не переможені» призупиняється, так само вилучається і фрагмент з іншої статті про те, що через війну вже загинуло близько п’ятисот тисяч французів. Вилучають будь-які натяки на те, що союзники виграють на затягуванні війни, що в Румунії померла величезна кількість маленьких дітей. Заборонено будь-які дискусії про зондування німцями питання про мир. Можна цитувати тільки вкрай націоналістичні й екстремістські німецькі газети, щоб продемонструвати, що такими є погляди всіх німців. З офіційної британської кінохроніки про битву на Соммі, показаній у Франції, було вирізано деякі сцени, поміж них найвідоміша: солдати піднімаються з окопів, і один з них падає назад, убитий кулею. (Варто зазначити, що ця сцена, швидше за все, була постановною.)

214

Дата дещо неточна. Можливо, це було на день раніше.

215

Гроші їх не цікавлять. У них і так задосить знецінених німецьких паперових банкнот.

216

Б'юкенен, ймовірно, має на увазі військові будні, а можливо, природу навколо. Саме цей його текст містить неясності. Швидше за все, він писав це під час лихоманки.

217

Яке свідчив Аян Гейтлі, у передвоєнній Європі зростала кількість обмежень на куріння тютюну, але війна порушила цю позитивну тенденцію. Упродовж 1914–1918 років викурювали величезну кількість тютюну, і він навіть був складовою солдатського пайка. Британські солдати 1914 року отримували близько п’ятдесяти грамів тютюну на тиждень, їхні німецькі супротивники — дві сигарети або сигари на день. (На британському флоті кількість тютюну, що видавався, була вдвічі більшою, ніж в армії. І якщо справи йшли так само на німецьких кораблях, то можна зрозуміти страждання Штумпфа.) Тютюн став невід’ємним атрибутом посилок від благодійних організацій та родичів. Сукупність факторів зумовила популярність куріння, свідчення чого — постійні нарікання на брак тютюну та вихваляння його на сторінках французької солдатської газети «Ля Байоннетт». Легкий наркотичний ефект від куріння плюс той факт, що курцеві було чим зайнятися у складній ситуації, вочевидь знижували ступінь нервовості в багатьох. Для командування було важливо, що куріння притупляло почуття голоду. Нарешті, тютюновий дим допомагав заглушити трупний запах. Траплялося, що у військових частинах, які перебували в окопах, завалених гниючими трупами, тютюн видавали понад норму.

218

Саме U-53 здійснила перехід до берегів США і побувала в порту Род-Айленда. США поки що нейтральні. Підводний човен мав ескортувати гігантський океанський транспортний підводний човен «Бремен», посланий до США по стратегічну сировину. Але коли «Бремен» зник в Атлантичному океані, U-53 нічого не залишалося, крім повернути назад. Дорогою додому він торпедував п’ять суден. Німецький флот мав у своєму розпорядженні сім гігантських транспортів на кшталт «Бремена», призначених для перевезення важливих вантажів. Під час війни Німеччина усвідомлювала важливість і ефективність підводного флоту, а тому конструювала й будувала цілу низку різних типів підводних човнів, крім звичайних субмарин-мисливців, — поміж них UB-човни, невеликі кораблі для несення берегової служби, а також UC-човни, невеликі кораблі, призначені для постановки мінних загороджень.

219

Офіцерам також надавали можливість узяти десятиденну відпустку і поїхати додому.

220

Продаж горілки населенню був заборонений владою 1914 року.

221

Не зазначено чітко, що це відбувається ввечері, але час зрозумілий із контексту.

222

За свідченням іншого очевидця, це був тамаринд.

223

Кокаїн набув широкого поширення у Європі саме на початку XX століття, і в багатьох місцях його можна було купити відкрито, без рецепта та інших складнощів. (Якість його також була хорошою, оскільки кокаїн виготовляли в промислових масштабах різними фармацевтичними гігантами, на кшталт «Мерка».) Кокаїн був доступний у вигляді рідини для ін'єкцій і у вигляді смоктальних таблеток. Його активні інгредієнта можна було також знайти в таких напоях, як вино, чай і газована вода (до 1902 року, коли «Кока-Кола» вилучила кокаїн зі свого знаменитого напою, частково під впливом расистської пропаганди, за твердженням якої, цей напій спонукає чорношкірих чоловіків до сексуальних домагань відносно білих жінок). Напередодні Першої світової війни проблеми з уживанням кокаїну стали настільки очевидними, що в більшості країн було введено обмеження на його продаж: наприклад, почали вимагати рецепт, виписаний лікарем. Проте під час війни кокаїн став наркотиком, схваленим громадською думкою. У Парижі його можна було купити відносно вільно в кафе. Подейкували, що в туалеті одного лондонського нічного клубу 1916 року щодня набиралося аж два відра порожніх пакетиків з-під кокаїну. Англійська влада була особливо занепокоєна наркоманією в середовищі повій та солдатів. (У тому факті, що виробництво кокаїну в той час було зосереджене майже на німецьких підприємствах, убачали обтяжуючу обставину. Уважалося, що за вживанням кокаїну стояли підступи німців.) У травні 1916 року верхівка британської армії ввела нові, жорсткіші обмеження для військових, які бажали придбати кокаїн (а також морфій, опіум, коноплю та низку інших популярних наркотиків). Твір художньої літератури, що описує наркоманію в царській Росії, — це «Роман з кокаїном» автора під псевдонімом М. Агєєв, який вочевидь зважав на власний досвід.

224

Сьогодні це відомо як «російська рулетка».

225

Виступивши з пропозицією про мир (до речі, один з невикористаних шансів під час війни), Бетман-Гольвег мав на увазі, що Німеччині не виграти війну на власних умовах, хоча позиції країни були вочевидь сильнішими після перемоги над Румунією та після провалу британського наступу на Соммі. Що, до речі, було сприйнято як відчайдушна спроба перешкодити наполегливому прагненню німецьких яструбів до ведення необмеженої підводної війни. Німецький канцлер і багато інших побоювалися, що це втягне у військовий конфлікт США. Однак пропозиція Бетман-Гольвега за своїм характером була розпливчастою й невизначеною: у ній не було сформульовано жодних умов, не давалося жодних обіцянок, як, наприклад, дозволити Бельгії вийти з війни, зберігши