Філіп Джордж Зімбардо - ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло

присягою, ніби ніколи не впроваджував і не схвалював методів, пов’язаних з використанням собак, позбавленням сну, управлінням шумом і залякуванням утриманих іншими методами. З усіх цих причин він повинен постати перед судом.

Одне свідчення того, що військове командування безпосередньо заохочувало зловживання проти затриманих, належить Джо Дарбі, нашому герою-викривачу: «Ніхто з командирів не знав про зловживання, тому що ніхто з них не хотів про них знати. Справа саме в цьому. Буквально все командування нічого не бажало знати, вони жили у власному маленькому світі. Так що це була не змова — це була просто-напросто недбалість. Вони були абсолютно безпорадні»[458]. Через свою причетність до скандалу в Абу-Ґрейб генерал Санчес на вимогу вищого військового керівництва 1 листопада 2006 року був змушений достроково піти у відставку. Він визнав: «Це основна причина, єдина причина того, що я був змушений піти у відставку» (Guardian Unlimited, 2 листопада 2006 року, U. S. General Says Abu Ghraib Forced Him Out).

ОБВИНУВАЧЕНИЙ: ГЕНЕРАЛ-МАЙОР ДЖЕФФРІ МІЛЛЕР

Human Rights Watch стверджує, що «генерал-майор Джеффрі Міллер, командувач табором для військовополонених суворого режиму в затоці Ґуантанамо, Куба, має бути залучений до розслідування за звинуваченням у військових злочинах і тортурах утриманих в цьому таборі». Крім того, він «знав або повинен був знати, що війська, які перебувають під його командуванням, здійснювали військові злочини і акти тортур проти затриманих в Ґуантанамо». Крім того, «генерал Міллер, можливо, запропонував ввести у в’язницях Іраку методи допитів, які стали однією з можливих причин тортур і військових злочинів у в’язниці Абу-Ґрейб».

Генерал Міллер був командувачем об’єднаного угруповання військ в Ґуантанамо з листопада 2002 по квітень 2004 року. Потім він став заступником командувача операціями із затримання в Іраку. Цю посаду він обіймав до 2006 року. Його відправили в Ґітмо на заміну генералові Ріку Беккусу: вище командування вважало, що Беккус «панькається» з ув’язненими, наполягаючи на виконанні Женевських конвенцій. Невдовзі табір Ікс-Рей перетворився на табір Дельта, де містилися 625 ув’язнених, і працювали 1400 фахівців військової розвідки та військових поліцейських, і ситуація була дуже напруженою.

Міллер виявився новатором і створив спеціалізовані команди допитів, які вперше об’єднували фахівців військової розвідки і військової поліції. Це розмивало кордон, який раніше в армії був непроникним. Міллер запросив експертів, які могли б допомогти проникати в голови ув’язнених. «Він запросив фахівців з поведінки людини, психологів і психіатрів [і цивільних, і військових]. Вони шукали психологічні вразливі місця, фобії, способи маніпулювати затриманими, щоб змусити їх співпрацювати, вони шукали “слабкі місця”, пов’язані з психологією і культурою»[459].

Використовуючи дані з медичних карток ув’язнених, слідчі Міллера намагалися викликати у них депресію, дезорієнтувати і зламати їхню волю. В’язні пручалися: вони оголошували голодування, не менше 14 ув’язнених скоїли самогубство на початку служби Міллера, а в наступні кілька років спроби самогубства зробили кілька сотень ув’язнених[460]. Нещодавно троє затриманих у Ґітмо вчинили самогубство, повісившись у своїх камерах на простирадлах. Жодному з них не було висунуто офіційних звинувачень, хоча вони провели в Ґітмо по кілька років. Замість того щоб визнати такі дії актами відчаю, один державний чиновник назвав їх «демонстрацією» для привернення уваги[461]. Один з контр-адміралів ВМФ стверджував, що це були зовсім не акти відчаю, а «акти асиметричної військової дії проти нас».

Від нових команд слідчих, яких зібрав Міллер, вимагали агресивніших дій — адже Міністр оборони Рамсфелд офіційно дозволив використовувати найжорсткіші методи, санкціоновані для використання американськими солдатами. В’язниця Абу-Ґрейб повинна була стати новою експериментальною лабораторією Міллера, де перевірялися б його гіпотези про те, які засоби допомагають отримувати «цінні розвіддані» від впертих ув’язнених. Рамсфелд разом зі своїм асистентом Стівеном Кембоуном відвідував Ґітмо, щоб зустрітися з Міллером і переконатися в тому, що вони розуміють один одного.

Як ми пам’ятаємо, генерал Карпінскі заявила, що Міллер сказав їй: «Поводьтеся з утриманими як із собаками. Якщо... вони думають, що чимось відрізняються від собак, ви з самого початку втратите контроль над процесом допиту... І це працює. В затоці Ґуантанамо ми так і робимо»[462].

Карпінскі також офіційно заявила, що Міллер «казав мені, що збирається “Ґітмозувати” операції із затримання (в Абу-Ґрейб)»[463]. За словами полковника Паппаса, Міллер сказав йому, що використання собак в Ґітмо виявилося ефективним у побудові атмосфери, що дає змогу отримувати інформацію від ув’язнених, і що можна використовувати собак «в намордниках або без»[464].

Щоб переконатися, що його накази виконуються, Міллер написав лекцію і простежив, щоб його команда записала її на компакт-диск разом з докладними інструкціями про нові методи допитів. Потім генерал Санчес схвалив нові жорсткі правила, що увібрали в себе багато методів, які використовували в Гуантанамо. Ветеран армії, генерал Пол Керн описує складності, що виникли унаслідок застосування методів, санкціонованих для Ґітмо, в Абу-Ґрейб: «Я думаю, що всі були спантеличені[465]. Річ у тім, що ми знайшли в комп’ютерах в Абу-Ґрейб записи [міністра оборони Рамсфелда], призначені для Ґуантанамо, а не для Абу-Ґрейб. Тож виникла плутанина». З причин, перелічених вище, генерал Джеффрі Міллер також знаходиться в списку відповідачів, звинувачених у злочинах проти людяності[466].

Human Rights Watch у своїх звинуваченнях не доходить до самого верху, а саме до віце-президента Діка Чейні і президента Джорджа Буша. Але я буду більш рішучий. Трохи далі я додам імена цих двох до списку відповідачів нашого уявного судового процесу. Їм буде пред’явлено звинувачення в тому, що вони створили програму, яка перевизначила природу тортур, відмовилися від дотримання прав ув’язнених відповідно міжнародного права і, одержимі так званою «війною з тероризмом», заохочували участь ЦРУ в безлічі незаконних і смертельних методів.

Проте спочатку нам потрібно повніше дослідити питання про те, чи були зловживання в блоці 1А окремим інцидентом за участі однієї «ложки дьогтю», чи ж погана поведінка цих охоронців була елементом ширшої практики, яку впроваджено з мовчазного схвалення військових і цивільних керівництв, що брали участь в операції по захопленню, затриманню та допитах підозрюваних. Я абсолютно переконаний, що «діжка меду» почала псуватися з самого верху.

КАТУВАННЯ, ПОВСЮДНЕ КАТУВАННЯ З ТЯЖКИМИ НАСЛІДКАМИ

Наступного дня після того, як фотографії зловживань були вперше оприлюднені, голова Об’єднаного комітету начальників штабів, генерал Річард Маєрс заявив, що система не причетна до зловживань; він продовжує це робити й зараз, покладаючи всю відповідальність на «сімох військових поліцейських з Абу-Ґрейб». 25 серпня 2005 р. він заявив привселюдно: «Я думаю, ми провели в Абу-Ґрейб не менше 15 розслідувань, і ми з цим розібралися. Я