Данило Туптало - Житія Святих - Травень, Данило Туптало

в дерева великі, і зцілювали листям своїм всілякі недуги і хвороби людські. Після цього привели святого у володіння тракійське, що в Лідії, поблизу ріки Єрми, що Лідію напоює, у єпископію Саталійську, під митрополією Сардинською. Там, після багатьох мук, стратили його за Христа — і прийняв вінець нетлінний.

У той самий день страждання святих мучеників Теодори Діви і Дидима Воїна

За царювання Диоклитіяна і Максиміяна, коли старійшиною Олександрійського града був Євстратій-князь, дано було наказ щодо християн: або богам жертву принесуть, або мучені будуть. Князь же, в Олександрії на судищі сидячи, звелів привести перед себе на суд Теодору, дівчину-християнку, недавно взяту і в темниці пильновану. Коли її привели, сказав суддя: "Якої віри ти, дівчино?" Відповіла вона: "Християнка". Спитав суддя: "Вільна чи рабиня?" Відповіла Теодора: "Вже сказала тобі, що християнка. Христос же прийшов, звільнив мене від гріха, народжену від батьків славних у суєтному цьому світі". Князь же, поглянувши на урядника градського на ім'я Лукій, сказав: "Чи знаєш дівчину цю?" Відповів Лукій: "Справді знаю, бо чесна і доброго роду". Сказав князь до дівчини: "Якщо доброго і чесного ти роду, дівчино, то чому не захотіла вийти заміж?" Відповіла дівчина: "Задля Христа відкинула шлюб, бо Господь наш Ісус Христос прийшов у світ Різдвом від Пречистої Приснодіви Богоматері, визволив нас від тління й обіцяв нам життя вічне. Я ж вірю в Нього і захотіла задля любови Його чистою у дівстві своєму залишатися до кончини моєї". Сказав суддя: "Веліли царі вас, дів, які чистоту свою завжди цілою берегти хочете, приводити до поклоніння богам або в блудилище давати, якщо не захочете богам поклонитися". Відповіла діва: "Думаю, ти добре знаєш, що Бог дивиться на волю серця, серцезнавцем-бо є, знає помисли наші і наміри наші приймає як саме діло. Він знає волю мою — берегти дівство нерозтлінним. Якщо ж і звелиш, як нахваляєшся, розтлити мене ґвалтом, то не буде те тілу моєму блудом, але насильством і стражданням. І так само, коли б відтяв мені голову, або руку, або ногу, так само і дівство якщо насиллям забереш, мученицею мене Христовою зробиш, а не блудницею. Сильний Владика дівство моє, Йому обітоване, як свою власну частку зберегти цілим, якщо воля Його". Сказав суддя: "Не бажай безчестити добрий свій рід, не віддавай себе на наругу і сміх, ти донька знатних і славних батьків, як же про тебе свідчать". Відповіла дівчина: "Прославляю Христа, Бога мого, що дав мені добрий рід і шанований, і покладаюся на Нього, що збереже свою голубку цілою". Сказав суддя: "Нащо зваблюєшся вірою у чоловіка розп'ятого, наче в Бога? Хіба визволить Він тебе з рук, що хочуть взяти тебе на осквернення? Не думай, що, коли в блудилище заведуть тебе, чистою звідти вийдеш".

Відповіла Теодора: "Вірю Христові моєму, який при Понтійському Пилаті постраждав, що визволить мене з рук нечистих блудників і збереже нескверною вірну рабу свою". Дав же їй суддя три дні на роздуми, але вона зразу страждати хотіла, кажучи, що і через три дні чи більше не буде иншого наміру і бажання, лише померти за Христа, Бога свого. Вели її знову в темницю і через три дні вдруге на допит поставили. І коли побачив її князь незмінною у святій вірі, звелів відвести в блудилище. Коли її туди вели, помолилася вона до Господа, кажучи: "Ти, що вгамував безсловесних звірів перед лицем святої Теклі на видовищі, Христе Боже, вгамуй найдикіших словесних звірів безсоромних, які зібралися пошкодити чистоту тіла мого. Ти, що визволив Сусанну з рук перелюбодійних старців, визволи і мене, рабу свою, від таких же похітників. Не дай, щоб була осквернена церква, яка для Тебе одного освячена. Ти, що відігнав від мене невидимих ворогів, які багато разів намагалися дівственний скарб мій вкрасти, віджени, прошу, і явних насильників, які приготувалися, як розбійники, забрати моє багатство. Прийди на мій захист, Господи, Боже мій, і всемогутньою силою своєю зроби так, щоб, віддана сюди на осквернення, вийшла я звідсіля чистою, щоб руки нечестивих до мене не торкнулися, — і прославлю пресвяте Ім'я Твоє".

Коли так свята молилася, нечисті похітники за хатиною стояли і між собою сперечалися, хто перший до дівчини увійде. Ось один хлопець, тілом міцний, як воїн одягнений, підійшов до них і всіх розштовхав, перед усіма в хатину до дівчини увійшов, ніхто не посмів завернути його чи випередити. Був же то один з вірних братів, на ім'я Дидим. Богом зрушений, навмисно туди прийшов в образі воїна, наче на діло гріховне, насправді на захист дівчини. Його побачивши, Теодора вжахнулася. А блаженний Дидим сказав до неї: "Не бійся, сестро, бо той, кого бачиш зовні вовком, всередині ягням є і братом твоїм у святій вірі. І прийшов тебе визволити звідси, рабу і голубку Бога мого. Поміняймося одягом. Ти в мій одягнися, я ж у твій, щоб ти, моїм одягом прикрита, своє дівство винесла цілим, я ж у твоєму одязі увійду в подвиг мученицький і стану справжнім Христовим воїном". І погодилася на те свята дівчина: пізнала-бо, що від Бога посланий до неї. Тому помінялися одягом: одягнулася дівчина у чоловічий, військовий, а юнак же в дівочий. І сказав юнак до дівчини: "Коли будеш виходити, закрий лице своє, наче соромишся, всі-бо звідси виходять соромлячись. І не впізнають тебе, коли будеш мати лице закрите. І зробила так дівчина, вийшла у воїнському вбранні з блудилища, лице мала сховане, і побігла швидко, славлячи Бога за промисел Його, що в такому образі визволив її з рук нечистих блудників, як пташку з тенет і як вівцю від вовків. Після того як вийшла Теодора свята, увійшов один хлопець у хатину ту, одержимий блудною похіттю, — побачив замість дівчини мужа і вжахнувся. І скрикнув, кажучи: "Що це? Діва перетворилася на мужа? Чув, розповідали християни, наче колись Христос їхній перетворив воду на вино, ось, як же бачу, перетворив жінку на чоловіка". Вийшов швидко з хатини, крикнувши своїм приятелям: "Втікаймо звідси, втікаймо, перш ніж Христос перетворить нас у жінок". І побіг, сповістив те судові. Послав князь, привів Дидима на судище і питав його, кажучи: "Хто ти?" Відповів Дидим: "Раб Ісуса Христа, називаюся Дидим". Сказав суддя: "А чому не чоловічий, а жіночий на тобі одяг?" Сказав той: "Взяв його в Теодори, свій же їй віддав, щоб у ньому не впізнали її блудники і щоб втекла з рук їхніх". Сказав суддя: "Хто