Віталій Механік - Картограф, Віталій Механік

49 Енергостанція

Синтет ледве вибрьохав з липкого павутиння чужих огидних думок, вражень, уподобань. Чогось подібного картограф чекав: руйнівник з планети Каптейн Бі схрестився з руйнівником землянином, утворивши тандемний гібрид, котрий уже змінив земну історію. Ще одна трагедія, і зірки, як сотні років тому, стануть недосяжними для людей.

Страхітливе лице Ларсена схилилося над Нордом. Картограф почув короткий писк інтерпретатора, побачив конвульсивний рух мацаків карунів.

— Зі мною все гаразд, — синтет вистрибнув з басейну, обтерся губкою, одягнувся, — і згоден ділитися інформацією в обмін на іншу.

— Я домовився, — сказав Ларсен, відступаючи на крок назад.

— Я про друге, — Норд з-під лоба зиркнув на гібридів. — У мене виникла підозра щодо однієї фігури на Каптейн Бі. Прошу прояснити.

На круглому екрані виникло зображення амфітеатру. Серед вісімнадцяти статуй птахоподібна виділена жовтим ореолом.

— Вловлюєш схожість? — синтет показував на карунів.

— Вони теж були руйнівниками, — блакитні очі Ларсена закотилися вгору.

— Не вони, а ті, хто їх створив. Спитай.

Перемовини тривали хвилину.

— Старші каруни дійсно були руйнівниками, але згодом повстали, об’єднавшись з коаліцією розумних рас. Для боротьби створили молодших карунів, а згодом самі стали гібридами, — Ларсен замотав лице хусткою. — Молодші хочуть отримати повну інформацію.

— Добре, проте потрібні копії. Питання, на чому їх зробити? — Норд зиркнув на карунів, проте навряд чи в них знайдеться адаптований до людських пристроїв накопичувач.

— У мене збереглися кілька модулів пам’яті, але перекинути туди дані каруни зможуть лише згодом, коли придумають адаптер, — Ларсен мить подумав. — Нехай використають мою пам’ять. Згоден?

— А в мене є вибір? Скільки часу це займе? — Норд дедалі сильніше турбувався. З гібридами приємно проводити час, а на базі, можливо, гинуть люди.

— Двадцять хвилин, — Ларсен домовлявся з карунами.

— Ми запізнимося, — картограф озирався на гібридів. Ті нікуди не поспішали, отримавши бажане.

— Я попереджав, час для них ніщо. Рік, сто, тисяча. Підганяти не раджу, — Ларсен зупинився біля арки. Десь поруч енергостанція.

— Там люди. Забув? — синтет скрипів зубами.

— Для них цінність життя поняття відносне. Заспокойся, люди захищатимуться довго, бо псевдоброни виснажені. Час у нас є. Встигнемо. Спершу старшого каруна треба подолати.

Норд здригнувся. Не кожного дня зустрінеш живе втілення статуї на Каптейн Бі. Одне з вісімнадцяти, і воно вороже налаштоване. Забута легенда минулого. В душі мимоволі промайнула тінь поваги до Сазза, але доведеться з тою легендою битися не на життя, а на смерть. І справа не в протистоянні між гібридами  й людьми, а в тому, що вони різні. Мораль та порядність ні до чого, а досягнення мети за будь-яку ціну перекреслює варіанти мирного співіснування. Тільки завдяки своєрідній дружбі Ларсена з молодшими карунами є реальна можливість врятуватися самим та перемогти одержимого Сазза, котрий трансформується в первинну сутність руйнівника. Чому старший карун досі тягне з Тролом Вегером? Давно пора союз організувати. Несумісність життєвих форм? Погано віриться, адже на Каптейн Бі представлені різні раси. Може, Сазз вважає руйнівника в командорі не гідним уваги плебеєм, бо себе бачить аристократом? А може гібриди давно хочуть викрасти Трола для боса? Прояснити це заплутане питання поки не вдасться. Норд лише краєм ока побачив заборонене, глибоко приховане в пітьмі тисячоліть. Лише трішки піднялася завіса над складними взаєминами розумних рас між собою. Тільки в пам’яті Трола Вегера відсутня інформація про карунів, отже відомості по ренегатах, повстанню й тривалій війні не була закладена в людиноподібну статую, бо ті події відбулися значно пізніше.

За аркою тягнувся напівкруглий тунель. В кінці його ремонтувався електромагнітний вбивця. Млинець відновлював праву клешню.

— Тобі виказана велика честь, тож тримайся гідно, — нагадав Ларсен.

— Я побачу найсвятіше. Круто, — Норд оминув колишнього супротивника та вперся в огорожу. За нею — глибочезне провалля. Тонкі трубки щезали внизу товстим щільним жмутком.

— Каруни кажуть, що оце є енергостанція. Вірніше, одна з численних секцій. Гібриди оселилися тут, бо низка печер прошита проваллями до холодного озера. Різниця температур створює в трубках постійний струм. Потужність така собі, але таких секцій напхано повно. Для зарядки псевдобронів і пхатів ледве вистачає. У нашого спільного ворога ситуація гірша. Тому ви перемагали псевдобронів. Не бачили їх люди в повній силі. Страшна картина.

— Вірю, — Норд Зейн обійшов по колу провалля, запам’ятовуючи окремі вузли й з’єднувальні комунікації. Мідні дроти в ізоляції, контрольні прилади мали круглі дисплеї, зарядні пристрої оснащені ребристими радіаторами. Одразу видно, що все те кустарного виробництва, зліплено нашвидкуруч, без претензій на високі технології.

— У них збереглися реактори, проте вони виснажені, — Ларсен став поруч Норда, — Я казав про відсутність у верхніх шарах ґрунту радіоактивних елементів?

— Так.

— В цьому гібриди та люди схожі.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍