Данило Туптало - Житія Святих - Червень, Данило Туптало

й образ Богоматері бачивши, припав до нього з невимовною радістю і з великими сльозами, що з радости були. Бачив же й учня свого здорового, не хотів більше повертатися в монастир свій, але перебував в обителі Тихфінській, аби завжди бачити чудесну ікону Богоматері.

Проте за якийсь час, благоволінням Божим, переселений був на инше місце пустельне, за сорок поприщ від Тихфінської обителі, над яким же вищезгаданий Аврамій одного вечора бачив хрест на небі, зорями зображений, що місце те осявав. На те бо місце блаженний старець Мартирій переселився, взяв із собою образ, перемальований із чудотворної ікони Пресвятої Діви, і перебував у пустелі тій безмовно, служачи Богові. Ікону ж Богородичну, із чудотворної списану, всюди, де траплялося йому йти, зі собою носив. І трапилося йому якось бути в місті Твері, де велінням благовірного царя й великого князя Івана Васильовича жив цар казанський Симеон. У того Симеона син Іван, захворівши, помер. Старець Мартирій, що був там, поклав на мертвого ікону Богоматері, яку носив із собою, — і зразу мертвий воскрес. Батько ж сповнився радости, велику дяку віддавав Богові і Пречистій Богоматері. Блаженному ж старцеві Мартирію подякувавши, збудував з коштів своїх у його пустелі церкву кам'яну в ім'я Пресвятої Богородиці, і монастир влаштував. Але ми повернімося до Тихфінської обителі, більше ж до самої чудотворної ікони Богородичної, аби хоч почасти розповісти про чуда її.

Від явлення святої ікони на Тихфіні до створення обителі минуло літ сто сімдесят сім, в які світські єреї церкву утримували. І багато чуд від чудесної Богородичної ікони бувало, і різні зцілення подавалися, але ніхто того не записував, щоб знав останній рід, — і так простота попередників позбавила нас великої користи. Але й коли обитель була влаштована, небагато записували, чи то з простоти, чи з недбалости, і лише дещо з того, що після них нам залишилося, наче дрібні колоски після жнив і малі грона після збирання винограду, збираємо.

Теофіл був сліпий чотири роки і шість місяців. Прозрів, молячись перед іконою Пречистої Богоматері в рік 7089-ий. У той же час хлопця, на ім'я Харлампій, біснуватого, привели до чудотворного образу Пресвятої Діви — звільнився юнак від духа нечистого.

Захарію-сліпця, що п'ять років не бачив очима світла, привели перед святу ікону — й отримав прозріння.

У чоловіка одного, на ім'я Климент, що мешкав у царюючому граді Москві, жінка Параскевія на ложі хвороби лежала. І недомаганням усього тіла цілий рік страждала, ще ж від важкої хвороби розум стратила й очима осліпла. Чоловік її багато турбувався про зцілення її, але нічого не досягнув і вже втратив надію, що вона житиме. Чув же, що Пречиста Богородиця через пречесний свій образ на Тихфіні всім вірним подає милість і швидке зцілення, сповнився надії і переконав жінку скласти обітницю, щоб іти на поклоніння до чудотворного того образу Богоматері. Вона ж обіцяла — і зразу, зі словом відповіді, наче зі сну, встала із сильної хвороби, і була цілим тілом здорова, лише для очей не отримала прозріння. І, не гаючись, пішли обоє, чоловік і жінка, до Тихфіну обітницю свою виконувати. Діставшись обителі Богоматері в першу суботу Великого посту, молебні співи перед багаточудесною тою іконою здійснили. Коли на всенічній недільній співали, дарувалося жінці прозріння з милосердя Богородиці. І всі, те чудо бачивши, прославили Бога і Богородицю. Ті, що отримали таку милість, багато дякували і з радістю додому повернулися. Було це року 7091-го. Року 7094-го привели чоловіка Григорія, сліпого. Коли він на празник Покрову Пресвятої Богородиці перед чудотворним її образом молився, дарувалося світло його правому оку — і так, ніким не ведений, пішов до дому свого, славлячи Христа Бога і його Пречисту Матір за дарування одного ока. Через декілька днів принесли в обитель до чудотворного образу Владичиці чоловіка на ім'я Андрій, розслабленого, разом же глухого і німого, — страждав він у таких недугах п'ятнадцять років. Той, коли за нього молилися, зразу зцілився зі своїх хвороб. Дався йому слух, і звільнився від німоти язик його, і став усім тілом здоровий після розслаблення. Жінка одна, на ім'я Мавра, що жила при гирлі ріки, охоплена була сліпотою, цілком не бачила світла сімнадцять років. Привели ж її до чудотворного образу — отримала прозріння року 7095-го.

Того ж року в 4-ий день березня привели до святої обителі з Великого Новгорода хлопця, на ім'я Юрій, що був охоплений духом нечистим шість літ і люто мучений. І коли став перед святим образом Богоматері, зразу дух темряви, не терплячи світла Богородичної благодаті, як пітьма перед сонцем, зник — і здоровий був хлопець цілком.

Удова одна, на ім'я Юліянія, захворіла очима настільки важко, що забране було світло очей її, і була сліпа два роки. Чуючи про багаточудесну ікону Пресвятої Богоматері на Тихфіні і про невимовні зцілення, які людям від неї подаються, розпалилася гаряччю віри до Богородиці й обіцяла іти в дорогу до тої ікони на поклоніня. І зразу в ту ж годину дала їй Владичиця в домі її світле прозріння очей року 7097-го. Вона ж вдячність віддати поспішила — ніким не ведена, прийшла до обителі її, і обітницю свою виконала, і сповістила про явлену їй чудесно милість Божої Матері. У той час один кривий, на ім'я Акиндин, не можучи зовсім ногами ходити два роки, бо ноги його скорчені були, повзав на колінах. Прийшов перед багаточудесний Владичиці нашої образ — і зразу розпросталися ноги його, і, вставши, перед усіма ходив здоровий, дякуючи Христові та Його Пречистій Матері. Того ж року в 10-ий день серпня привели з Великого Новгорода у святу обитель хлопця сліпого, на імя Йона, — отримав прозріння біля образу Пречистої Богородиці. Иншого хлопця, біснуватого, на ім'я Максим, вів батько до чудотворного образу Пречистої, і ще в дорозі вони були, як втік із хлопця біс від сили Божої. І, прийшовши до обителі, розповіли вони про чудо, що сталося. І дяку віддали Богові та Богородиці у рік 7099-ий, у 6-ий день вересня.

Жінка, на ім'я Олена, незрячою була два роки і шість місяців, зовсім не бачила світла — прозріла перед багаточудесним образом Богоматері у день недільний на Літургії, коли співали "Достойно є". Иншу жінку незрячу, на ім'я Марія, на празник Успення Пресвятої Богородиці привели до чудотворного її образу — прозріла благодаттю її в рік 7101-ий.

Також чоловік один, на ім'я Климент, ремеслом срібляр, захворів на очі й світло