Vladyslav Derda - Людина у човні, Vladyslav Derda

— А ти хіба не молодець, не слухай тих, що говорять тобі, що ти щось провалив, це не так, їм заздрісно, що не вони залишаться в історії, а ти бо неважливо, як ти розібрався з ними головне з аим ти розібрався!

— Не без допомоги інших! — додав Тері.

— Байдуже! — посміхнувся я.

— Все ж в мене є трохи цього, ну почуття, що я не впорався! — зізнався він мені.

— Що ти начебто провалив свою місію?

— Начебто так Матіасе. В мене ж багато колег загинуло в боротьбі з цими злочинцями, мій найкращий друг теж і десь я хотів звести власні рахунки з цими потворами!

— Що ж я знаю, що таке втратити друзів, тепер нажаль вже знаю. Та ти Тері зробив це, виконав місію, зло покаране, ворог переможений і все по закону, кров твого друга і колег, а також багатьох іще загублених душ цими виродками вже заспокоїлася, вона вже не молить про відплату для свої кривдників! — підбадьорив його я.

— Мегавіль лише трохи затихне, а потім з'явиться новий бос і все зародиться знову! — зітхнув він.

— Це вже не наша провина, зло викорінити з поверхні землі ми не можемо, ми можемо викорінити його з нашого серця, часом протистояти йому добром в правдою, але лише Бог переможе його остаточно!

— Це буде найкращий день, коли всі злочинці отримають по заслугах, а усі кривдники будуть покарані! — усмішка надії виникоа на його обличчі.

— Що робитимеш зараз? Куди подашся? Продовжуватимеш самотужки боротися зі злом?

— Подамся шукати Джанет, а там якщо зустріну зло то звісно розберуся з ним! 

— Покохав її? — запитав я відверто.

— Ох Матіасе покохав. Старий битий собака відчув тепло досі незнане! — його очі заблистіли коли він заговорив про неї.

— Вона побита життям і заслуговує на щастя. Ти хороша людина і ти зробиш її щасливою, я це відчуваю, тобі вдасться бути для неї всесвітом! — я поклав дружньо руку йому на плече.

— Вона кохає тебе!

— Облиш, усе це в минулому, покажи їй тепло і вона твоя, будь її скелею і вона розтане, стань їй сонцем і вона розквітне. Їй цього бракувало, а окрім мене ніхто з нею не поводився, як із коханою жінкою, в якої ще окрім пишного тіла є і ще пишніша душа. Дай їй любов, якої їй не вистачає, яку вона хоче і вона поверне її тобі в колосально звеличеному масштабі! — диво дивне, звідки я так розуміюся на відносинах, поумав я.

— Я знайду її щоб там не було і скажу їй, ні я покажу їй, та ні довелу їй свою любов! — рішуче заявив агент, коли ми підійшли до його авто.

— Усе буде добре у вас!

— Це документи для тебе! — він дістав їх зі свого автомобіля.

— На Річарда так? — я взяв їх.

— Так, ти його опікун до поаноліття, а потім можеш відпускати. Якась дурня якщо чесно! — задумався Пім.

— Чого ж? — запитав я.

— Це хлопчина насправді твій брат!  

— Так Річард мій брат, мій кузен, якщо точніше, але що вдієш, батьків не вибираєш! — стичну в я плечима.

— З батьками не пощастило, а от з дядьком і його рідними пощастило аж занадто! — усміхнувся він.

— Він буде мені за сина, ніхто не обділить його любов'ю і теплом!

— Він щасливчик!

— Просто його любить Бог! — зазначив я.

— А нас він любить Матіасе? — запитав у мене Тері.

— Якщо ми тут і можемо розділити з тобою обід то значить любить, дуже сильно! Ходімо, досить базікати, поїси з дороги відпочинеш! — запросив я Тері.

— Ні, мені час, вибач Матіасе, але любов не чекає! — заявив він і усміхнувся.

— Впевнений? — перепитав я турботливо.

— Ні, але впевнений, що мені час! 

— Ну то я не можу тебе затримувати, дякую, що привіз Річарда! 

— Знаю, що ти попіклуєгся про нього. Він в правильних руках, усім би дітям мудрих батьків, скільки б життів було врятовано і збережено! — зітхнув він.

— А яким би був світ, не світ, а справжній рай!

— Колись може й буде! — обнадійливо промовив Тері.

— Неодміно так і буде, але не за нашого з тобою життя! — додав я.

— Нам ще багато трудитися для цього! 

— Усе своє життя! — я усміхнувся і відійшов від авто попрощавшись з Тері Пімом.

Тері завів автомобіль, і подався на пошуки свого кохання, я б навіть сказав на пошуки свого життя. Я довго стояв і проводжав його своїм поглядом. Я щиро бажав йому успіху і благословіння у його подальших справах.

— А що ти Матіасе? — запитав у самого себе.

Продовжуй жити, насолоджуйся життям. Дякуй Богу за кожен подих, за кожну людину, що приходить і що йде. За кожну краплинку роси, за кожен промінь сонця, за кожну травинку, за кожну квітку що оточують тебе. Звершуйте справу, яку довірено тобі і шукай блага для інших. Продовжуй непохитно стояти на своїх принципах, не зраджуй своїм переконанням, перемагай зло добром, будь вірним, відданим та сміливим воїном світла, воїном істини, воїном Бога, допоки живеш на цій землі.