Кларк Ештон Сміт - Зібрання творів, Кларк Ештон Сміт

відтинки, на які за певною системою поділено річний шлях Сонця небосхилом. Зазвичай розрізняють дванадцять домів, кожен з яких відповідає певному зодіакальному знаку. У гороскопі зображуються у вигляді кола, поділеного на сегменти, що відповідають цим домам.

[255] Натр, їдкий натр, гідроксид натрію або каустична сода — неорганічна хімічна речовина, має сильні лужні властивості, завдяки яким використовувалася в процесі муміфікації.

[256] 1 ярд дорівнює 91,44 см.

[257] Осуарій (від лат. ossis — «кістка») — скриня, урна, колодязь, місце або окрема будівля для зберігання кісток померлих. Часто осуарії облаштовуються там, де місце для поховання обмежене.

[258] Оповідання «Останній ієрогліф» було опубліковане 7 квітня 1934 р. у часописі Weird Tales. За задумом Сміта, цьому твору мав передувати своєрідний пролог під назвою «In the Book of Vergama» («У книзі Верґами»), який, втім, у Weird Tales не надрукували і вперше оприлюднили лише 1989 року. З огляду на те, що цей пролог дещо розширює викладену історію, додаючи акценту на таємниці Верґами, перекладач вважає за доцільне навести його нижче. 

 

У Книзі Верґами 

Мовилося про Верґаму в останні епохи Землі, який існував, не відаючи смерті, відколи Зотік піднявся з руїн затонулих, забутих історією континентів. І повсякчас широкими краями та імперіями того останнього континенту ходили поголоски про Верґаму та розмаїті повір’я про його особу, про його єство, про місце його народження та про його оселю. Мудреці зі знанням справи сперечалися один з одним щодо того, чи був Верґама демоном, богом, чаклуном, а чи істотою зі світів, мешканці яких не мали нічого спільного з переліченими станами та родами. Так само сперечалися вони і щодо того, чи жив він у населеному самими лише муміями Сінкорі, чи серед страхітливих голих гір північного Зайлаку, чи на Нааті, острові лихих чаклунств, який лежав, оповитий імлою та піною, в океані, до якого сідало призахідне сонце, а чи в якомусь іншому королівстві чи на загубленому в морі острові. Жодного ідола не вирізьбили у подобі Верґами, і не було йому присвячено жодного вівтаря, а втім, часом до нього звертались у молитвах дикі народи, і ймення його прикликали найвідважніші з чародіїв, промовляючи темні рунічні формули. Дехто вважав, що ті молитви та заклинання діставали відповідь, однак істинність цього твердження, як і все, що стосувалося Верґами, була вельми сумнівною. Йому приписували предивні та майже безмежні сили й казали, що йому притаманні приголомшливі злостивість і милостивість; одначе ніхто й ніколи не наводив жодного достеменного доказу їхнього вияву. Незнаний, таємничий та окремішній перебував Верґама у краї похмурих чарів і різноманітних таїн. Вважалося, що незліченні сонмища людей входили до його прихованого дому протягом століть і тисячоліть, але ніхто вже не повертався звідти, щоб розповісти про істинну природу Верґами та про розташування його обителі. Деякі пророки, що з’явилися в останні роки, стверджували, ніби він був сучасником самих життя та смерті, і що був він першим і останнім із несотворених богів. Аж до кінця часів нагромаджувалися химерні легенди про Верґаму та про долю, що спіткала тих, хто увійшов до його примарного чертогу, і чимало ходило байок щодо то́му, званого Книгою Ієрогліфів, який належав цій незбагненній істоті. Серед таких оповідок і байок є також історія про те, що сталося з астрологом Нушейном.

[259] Лот або дномір — прилад для вимірювання глибини моря, річки або іншої водойми.

[260] Антропофаг — людина, яка їсть людське м’ясо; людожер, канібал.

[261] Кларк Ештон Сміт завершив написання цього оповідання у лютому 1935 року. Вперше його було опубліковано у Weird Tales в червні 1936 року, проте у скороченому вигляді, адже головний редактор цього часопису хотів, аби Сміт скоротив описи та переробив кінцівку на більш оптимістичну. Текст, наведений у цій книжці, є повною версією твору і походить з оригінального оповідання Сміта з деякими авторськими правками, які він зробив уже після публікації у Weird Tales.

[262] Пілон — первісно — масивна башта у вигляді зрізаної піраміди, що зводилася перед давноьоєгипетськими храмами обабіч порталу; згодом — архітектурний термін на позначення масивних, зде- більшого прямокутних колон, які служать опорою для арок, склепінь або правлять за оздобу обабіч в’їздів чи входів до парків, садів, на мости тощо.

[263] В оригіналі — mummia — термін, який в історії медицини означав як мінеральну смолу, так і розтовчені на порошок тіла мумій. Мінеральна смола знана також під назвою муміє́.

[264] Какодемон — злий дух, який в уявленні давніх греків протиставлявся нейтральним або добрим духам, яких називали, власне, демонами.

[265] Пулени (від фр. poulaine) — чоловіче взуття з надзвичайно довгими носаками, що було популярне серед заможних верств середньовічної Європи у XII–XV cт. Носаки пуленів часом сягали завдовжки 45 см і більше і, щоб мати змогу вільно ходити, їх доводилося припинати до черевика або до гомілки ланцюжком. Пулени були вкрай непрактичні, головним їхнім призначенням було підкреслення високого соціального статусу власника.

[266] Пулени (від фр. poulaine) — чоловіче взуття з надзвичайно довгими носаками, що було популярне серед заможних верств середньовічної Європи у XII–XV cт. Носаки пуленів часом сягали завдовжки 45 см і більше і, щоб мати змогу вільно ходити, їх доводилося припинати до черевика або до гомілки ланцюжком. Пулени були вкрай непрактичні, головним їхнім призначенням було підкреслення високого соціального статусу власника.

[267] Аррак — дистильований алкогольний напій з ферментованого соку квітів кокосу або цукрової тростини, зазвичай виробляється на Індійському субконтиненті та в Південно-Східній Азії.

[268] Кістянка (англ. drupe) — однонасінний м’ясистий плід з твердою дерев’янистою кісточкою і соковитим, сухим або волокнистим зовнішнім шаром.

[269] Дерево та його назва є вигадкою Кларка Ештона Сміта.

[270] Баядерка (фр. bayadère — «танцівниця») — європеїзована форма індійського слова девадасі (санскрит: «служниця бога») — термін, яким в Індії позначалися професійні храмові танцівниці та куртизанки, а також мандрівні танцівниці.

[271] Анакреонтична поезія — жанр поезії, в якому панує життєрадісне світосприйняття, перейняте мотивами земного щастя, гедонізму, кохання. Названа на честь засновника жанру, давньогрецького поета Анакреонта (бл. 570 до н. е. — бл. 485 до н. е.), якого вважають співцем любові та вина.

[272] Кварта (від лат. quarta — «чверть») — одиниця об’єму (місткості). Американська кварта для рідин становить 0,9463 дм3.

[273] Сибарит (від назви давньогрецької колонії на півдні Італії, званої Сибаріс і знаної своїм багатством і розкішшю) — людина, що любить розкіш і задоволення; український відповідник — розкошолюб, розкішник.

[274] Себто меланхолія — термін, запроваджений давньогрецьким лікарем Гіпократом (бл. 460 до н. е. — бл. 370 до н. е.) і до початку XX ст. застосовуваний на позначення пригнічених станів психіки, що характеризувалися похмурим, важким, тужливим настроєм, які пояснювалися надміром жовчі в організмі.

[275] Тисові дерева вважаються символом смутку, адже їх часто саджали на церковних цвинтарях.

[276] ½ галона дорівнює 1,89 л.

[277] Лупанар або лупанарій (лат. lupānar або lupānarium) — у Давньому Римі — дім розпусти, бордель, розміщений в окремій будівлі. Назва походить від лат. lupa — «вовчиця» — цим словом у Римі називали повій.

[278] Симпосій — ритуалізований бенкет у Давній Греції, що супроводжувався буйними веселощами і був важливою складовою чоловічого дозвілля.

[279] Кларк Ештон Сміт написав цей твір восени 1952 року, а вперше його було надруковано 1953 року в травневому числі Weird Tales. «Мортилла» — останнє завершене оповідання з циклу «Оповіді про Зотік» (у своєму нотатнику, «Чорній книзі», Сміт зазначив назви ще кількох історій, які так ніколи й не були дописані). У цьому творі автор, вочевидь, змальовує в образі Фамурзи свого старшого друга і наставника — поета Джорджа Стерлінґа, а самого себе