Микола Олександрович Бакума - Золотий маг. Книга 1. Зерно

— Це хороший варіант. Якщо професор Атавхаї дозволить мені добровільно прочитати його пам’ять, то ми точно знатимемо, причетний він до цього чи ні.

— А як з приводу нашої безпеки? — невпевнено запитав принц.

— З нами підете тільки ви двоє, — відповів Багукхан. — Атавхаї пообіцяв не завдавати вам шкоди. Але й ви повинні ставитися до нього, як до чесної людини і одного з кращих викладачів, а не як до злочинця.

— Так, так. Звичайно, — швидко запевнив усіх принц Тан.

Вони всі разом пройшли в зал, де їх вже чекав Атавхаї. Скривившись, побачивши принца і Дорінга, він все-таки зміг стриматися. Вся неприємна процедура зайняла трохи більше двадцяти хвилин. Закінчивши читання пам’яті демона, Магістр Дорінг звернувся до Багукхана.

— А навіщо ви, Хранителю, поставили обмеження?

— Мені здається, що вкрай неетично та неприємно для шановного професора Атавхаї взагалі процедура копання в його голові. І спасибі йому, що він дозволив це зробити. А трьох днів достатньо, щоб зробити висновок. Чи не так, Дорінгу?

— Так, звичайно, — він повернувся до принца і продовжив: — Я з упевненістю можу сказати, що шановний професор Атавхаї жодним чином не причетний до інциденту з вашим батьком. Всі останні три дні він провів у цьому приміщенні. Нікуди зі Школи він не відлучався. І більше того, за ці три дні у нього навіть думки жодної не було з приводу короля Фенстела.

— Пробачте нас, професоре, — сказав Тан і присів на стілець. — Мене зовсім вибила з колії ця подія. Але я був згоден з Магістром Дорінгом, що це міг зробити тільки найсильніший маг Некромант. І що тепер нам робити? Як нам знайти того, хто це зробив?

Ніку здалося, що принц зараз від безсилля заплаче. Але в цей момент втрутився Хранитель.

— Я думаю, треба розглядати й інші варіанти. Їх, власне, не так багато. Або це міг зробити хтось із учнів професора Атавхаї, або це був маг з-за меж держави Тротс.

— Я, звичайно, не знаю всіх подробиць того, що сталося, але, судячи з усього, ніхто з моїх учнів цього зробити не зміг би. Всі вони занадто слабкі Некроманти, — відреагував Атавхаї.

— Я вважаю, що треба провести ретельне розслідування. Може, докази або сліди на місці щось підкажуть, — запропонував Багукхан.

— Там уже працюють найкращі мої офіцери, — сумно сказав Тан. — Але що вони можуть там знайти? Вони ж навіть не знають, що міг використати для цього нападник маг.

— Значить, треба це доручити магу, який знає, що шукати, — продовжив думку принца Хранитель. — Мені здається, що якщо всі звинувачення з професора зняті, то було б розумно йому доручити цю справу. Хто краще за нього розбирається в Некромантії?

— Це розумно, — погодився Дорінг.

— Після всього, що мені довелося пережити за останні дві години, — обурився Атавхаї. — Ні, я відмовляюся. Є в місті кілька моїх учнів, нехай вони цим займаються.

— Професоре, — втрутився принц Тан. — Я ще раз прошу вибачити мені. Але дуже прошу вас взятися за розслідування. Адже цей маг хотів не просто налякати, а вбити мого батька. І я дуже боюся, що він захоче завершити розпочате. Життя короля в небезпеці. Нам конче треба знайти і схопити цього мага, тому краще, якщо цим займетеся ви як найкращий Некромант в Тротсі.

— Ну, я не знаю, — уперся Атавхаї. Але було видно, що ще трохи натиску, і він погодиться.

— Не ображайся на них, Атавхаї. Їх можна зрозуміти. А от у тому, що життя короля, як і раніше, в небезпеці, принц Тан правий. Ти ж завжди виконував прохання та завдання палацу. Послужи королю на цей раз, — вирішив дотиснути його Хранитель.

— Ну, добре, — погодився демон. — Тільки мені потрібні будуть помічники та сприяння ваших офіцерів.

— Все, що необхідно, — радісно схопився принц і спробував обійняти професора. — Беріть будь-яких помічників, скільки треба війська, тільки знайдіть мені цього гада.

— Помічників я візьму зі Школи, — почав перераховувати, що йому потрібно, Атавхаї. Візьму своїх учнів Касталатуса і Ніка. Але головне, щоб ваші офіцери оточили місце події, нікого не пускати туди, нічого там не чіпали. Щоб не затоптали там все, особливо магічних знаків. Сьогодні вже пізно, шукати марно. Завтра зранку я з помічниками туди приїду. Так що надішлете когось, щоб супроводжував нас та показав місце. І ще краще, якщо там завтра зранку будуть офіцери, які були з королем під час полювання і залишилися живі. Мені потрібні свідки. Це поки все.

— Спасибі, професоре. Все буде так, як ви сказали. Завтра вранці за вами заїде один з моїх офіцерів. Ще раз вибачте за підозри, — сказав принц і вони з Магістром Дорінгом швиденько вийшли з кімнати.

— Атавхаї, а я тобі там навіщо потрібен? — здивовано запитав Нік.

— Нічого, розвієшся. Чи ти віддаєш перевагу сидіти тут в замку в чотирьох стінах? Заразом буде тобі наочний урок Некромантії. Зарахую тобі як пару занять, — відповів задоволений і значно веселіший демон.

— У мене взагалі ще два іспити. У Квіти і Магістра Бата.

— Думаю, що з Квітою ти розберешся сам, — хитро підморгнув йому Багукхан. — А з Батом я домовлюся. Здаси іспит, коли повернешся з розслідування.

— На що це ти натякаєш про мене з Квітою? Що за підморгування? — посміхаючись та награно обурюючись, запитав Нік.

— Та знаю я все. Заморочив дівчині голову. Ходить квітуча