Наталія Глушко - Небесний Легіон, Наталія Глушко

Кролін погладив бороду, насупив свої густі, руді брови і відповів:

—Дорогий мій друже, невже ти думав, що я пропущу такі веселощі, як участь у битві? Як тільки я дізнався, що ви збираєтеся перетворити на добриво армію Хелдору, я одразу наказав своїм найкращим ковалям і магам приступити до роботи. Він жестом наказав кільком гномам відкрити ящики.

Гноми синхронно відкрили три величезних ящики і дістали звідти щось схоже на обладунки. Але не для людей.

Кролін знову взяв слово:

—Я подумав, що людей ми захистили і озброїли. Але як бути з драконами? Хоча вони і магічні створіння, але не невразливі і не безсмертні.

Вершники підійшли до Кроліна і вклонилися йому. Лорін почав мову:

—Ваша величносте, дозвольте мені від імені наших драконів і від нас висловити вам щиру подяку за таку турботу про наших драконів.

Кролін зробив крок на зустріч Лоріну , поклав руку йому на плече і відповів:

—Лоріне, синку, я подбав не лише про ваших драконів, а й про вас.

Він знову підняв руку і до них піднесли ще чотири пакунки. Там також були обладунки, для усіх чотирьох.

—….Але Ваша величносте, звідки ви знали, що нас…четверо? Драконів ж троє, відповідно і вершників.

—Дорогий мій Лоріне, ти недооцінюєш гномів. Ми знаємо набагато більше, ніж ти думаєш, і робимо набагато більше, ніж говоримо.

Мірін підійшов до них і міцно їх обійняв.

—Друзі мої, мої союзники, я вірю, що з такою командою Ларія просто приречена на перемогу.

Елмег і Арон вивели рохедрімів на подвір’я замку. Вони вишикувалися в рівний стрій, мов бездоганний механізм, що працював як єдине ціле. Їхні крила залишалися складеними за спинами, але навіть у такому стані вони виглядали велично.

Лорін виступив уперед, витягуючи з піхов Ельтаріон. Як тільки лезо побачило світло, воно спалахнуло яскравим сяйвом, немов реагуючи на присутність рохедрімів. А потім, ніби за єдиним наказом, усі п’ятсот воїнів опустилися на одне коліно перед Лоріном, визнаючи його своїм командиром.

— Вони обрали тебе,— тихо мовив Арон, спостерігаючи за сценою.

Запанувала урочиста тиша. Навіть дракони, що стояли неподалік, припинили свої рухи, відчуваючи важливість цього моменту.

Лорін підняв вгору Ельтаріон і урочистий вигук розрізав тишу:

—За Ларію! До перемоги!

Відповіддю був синхронний вигук: Слава Ларії! Смерть ворогам!

Лорін глибоко вдихнув, відчуваючи вагу відповідальності, що лягла на його плечі. Він опустив меч, і сяйво поступово згасло.

Епічність моменту перервали  Арон і Елмег, що вийшли наперед.

Мірін схрестив руки на грудях і вдивлявся у військо.

— Якщо все піде за планом, це стане переломним моментом війни.

— Якщо?— перепитала Кассія насуплюючи  брови.

—Не люблю загадувати вперед,— знизав плечима король Ларії.

— Ну що ж, годі балачок,—рішуче сказав Лорін. Поки вони говорили гноми вже одягнули обладунки на драконів, ті стояли на диво смирно і навіть не намагалися нікого ні з’їсти, ні хоча би підсмажити.

—Маги створять портал, достатньо потужний, щоб перенести не тільки нас, а й усіх крилатих воїнів.—сказав Елтінфел.

—Не будемо гаяти часу. Час вирушати.

Вершники і Кассія швиденько одягнули обладунки, подаровані гномами.

—Але утримати його довго вони не зможуть,— застеріг один із магів, що стояв неподалік.

— Тому ми маємо діяти швидко,— додав Мірін.

— Рохедріми  вирушать першими,— сказав Арон. — Ми закріпимо позиції в повітрі над полем бою.

— Вершники на драконах увійдуть у портал відразу за ними,—доповнив Лорін.

—А наземні війська Грінмоланду підійдуть згодом, — авершив план Елтінфел.

Маги  почали створювати портал, у повітрі запахло сіркою, а земля під ногами затремтіла від потужних потоків магії. Всі приготувалися до ривка, адже щойно портал відкриється—зволікати буде неможливо.

Маги, зосереджені в колі почали роботу над створення потужного порталу. Простір між ними затремтів, наче розриваючи саму тканину реальності, і перед воїнами з’явився  величезний портал. Він пульсував сріблясто-блакитними магічними спалахами. Земля під ногами здригалася від напруги, а маги, зціпивши зуби, тримали заклинання, хоча портал такої сили було вкрай важко втримати.

— Швидше!— закликала Зелія, її  голос  тремтів від напруги.

Першими рушили Арон і Елмег на чолі крилатого війська. Їхні потужні крила розгорнулися, і вони, немов зграя величних хижаків, увійшли в портал, зникаючи у світлі.

За ними, майже відразу, злетіли в повітря дракони. Лорін, Ріанель, Дерек і Кассія впевнено спрямували своїх вірних супутників у вир енергії. Ноктаріс, відчуваючи хвилювання Дерека і Кассії, рикнув перед стрибком, але без вагань увірвався в прохід. За ним пройшов Естелар, останньою була Вердіана з Лоріном на спині.