Анна Стоун - Леді Вольфрам , Анна Стоун

- Хто це? - пошепки запитав він у чоловіка, який знаходився поруч.

- Це Лейла, вона вміє передбачати майбутнє.

– А всі ці люди прийшли по пророцтво?

– Так! Але вона передбачає тільки тим, кому сама забажає! Мало кому пощастило почути пророцтво про себе! Хоча недавно тут була принцеса Шахрія. Так вона їй сказала, що якась принцеса чекає її на повний місяць на скелі. Пророцтва Лейли важко зрозуміти! - відповів і на це питання чоловік.

Альбрехту раптом захотілося почути своє майбутнє. Щоб прибрати нарешті всю неясність. Він не подумав, що з цим йому потім доведеться жити. Хлопець вийшов уперед, щоб Лейла побачила його. Ноги, не слухаючись, зробили ще кілька кроків назустріч. Рада стояла осторонь, спостерігаючи за тим, що відбувається.

Лейла, змахнувши золотим волоссям, уп'ялася червоними, як гранат, очима на Альбрехта, на губах з'явилася усмішка.

- Підійди до мене, мандрівнику! Коли стоїш тут, ти хочеш дізнатися про свою долю?! - Альбрехт кивнув і зробив кілька кроків. - Сідай поряд зі мною і дивися на мене, - широко розплющивши очі, Лейла подивилася на Альбрехта. Хлопець відчув, що тіло перестало слухатись, ніби пов'язане невидимими путами. Губи віщунки здригнулися, і Альбрехт відчув, як холодок пробіг у нього по тілу.

– З-за дзеркала з'являться двоє:

Дівчина на ім'я Сила

І хлопець, що володітиме славою.

Вони боротимуться зі змією та переможуть її.

Ув'язнені за дзеркалом звільняться навіки.

Свита здригнеться, дівчина впаде.

Відродиться той, хто охороняв

  рівновагу у Старому світі.

Лейла зненацька замовкла і відвела свій погляд. Альбрехт відчув, як невидимі пута зникли.

- Тепер йди, Альбрехте! Твоя доля вже написана! А тепер іди і більше не приходь сюди! – сказала Лейла.

Альбрехт дуже здивувався, коли вона назвала його на ім'я, але говорити нічого не став. Підвівшись на ноги, він відійшов убік і одразу побачив Раду. Альбрехт переказав їй пророцтво, сподіваючись, що вона допоможе розшифрувати його, але дівчина сама не розуміла.

- Що за дівчина на ім'я Сила? Ім'я дуже дивне і досить дурне, як на мене! Може ім'я означає силу? – припустила Рада. - Здається, ти зможеш його зрозуміти тільки тоді, коли воно здійсниться. Тобі нема про що хвилюватися. Це, певно, добре, якщо з'явиться хтось, хто охороняє рівновагу.

Альбрехт вирішив на якийсь час забути про пророцтво. Вони продовжили свою прогулянку містом, тільки нічого не могло зрівнятися із золотим деревом. До палацу Рада з Альбрехтом повернулися у гарному настрої. Султан так і не дав відповіді, і вони не мали іншого виходу, як чекати.

Посланці Мерліна збиралися провести тут ще три дні, може, чотири, не більше. Потім їм доведеться повернутися з відповіддю до Мерліна.