Данило Туптало - Житія Святих - Червень, Данило Туптало

моя, увінчаю квітами похвали голову ту, яка красою подвигу свого увінчала жіночий рід наш». І плакали всі сестри над мощами святими риданням великим. Омивши ж її, поклали на дошці тій, на якій же свята звикла відпочивати, і приклали відрубані частини тіла до ран на місце їхнє, і внесли до церкви із псалмоспівами. Коли ж день хилився до вечора, звеліла Врієна відчинити двері монастирські, аби всі, хто хоче, заходили й мученицю святу бачили, і прославили Бога, що дав їй настільки мужнє терпіння в стражданні. Й увійшло багато людей. Прийшов же туди й Лисимах із комитом, сказав Лисимах до комита: «Я всіх батьківських звичаїв і кумирослужіння відрікаюся, усі свої багатства залишаю і йду до Христа приєднатися». Відповів йому комит: «І я з тобою також так зроблю. Хай згине Диоклитіян і царство його, не буду більше служити йому, але, все покинувши, послужу Христові». Так обидва погодилися, залишили претор і в монастир до мощей святої Февронії прийшли. Ще ж прийшов туди і єпископ града зі священиками і клириками, і ченців багато, і відправляли всенічні славословлення Божі, зі сльозами і радістю духовною.

Коли ж возсіяв день, принесли ковчег, прегарно влаштований для тіла мучениці святої, і поклали її в нього благочинно, кожну відрубану частину до суглоба приклавши, зуби ж на грудях положили. Й обкурили миром і ароматами мощі святі, і поховали в церкві, славлячи Господа й дякуючи Йому. Подавалися ж із гробу її зцілення хворим, і багато з еллінів повірили в Христа, Бога нашого, й охрестилися. Також Лисимах і Примоскомит хрещення святе прийняли, і залишили сани свої, не поверталися до царя злочестивого, але цілком відреклися світу, пішли до архимандрита Маркела, чернече життя прийняли і прожили богоугодно в постницьких подвигах, чесною кончиною до Христа перейшли. А Єрея-бояриня, усі маєтки свої монастиреві віддавши, сказала до Врієни: «Прошу тебе, мати моя, прийми мене за доньку собі замість Февронії святої, і послужу тобі з усілякою покорою, як же вона служила тобі». Те мовивши, зняла із себе коштовні прикраси жіночі і віддала їх на церковну утвар. Сама ж, відрікшись світу, стала черницею. Здійснювалася святково в монастирі тому пам'ять святої мучениці Февронії щороку, у 25-ий день місяця червня, коли свята за Христа постраждала. І було чудо в день празника її: на всенічній являлася мучениця свята посеред сестер, що співали, стояла на своєму попередньому місці. Коли при першому явленні її побачили, настрашилися всі. Врієна ж скликнула голосом великим, кажучи: «Ось донька моя Февронія до нас прийшла». І кинулася до неї, хотівши її материнськими руками обійняти любо. І зразу стала та невидима. З того часу ніхто не смів торкатися до тої, що являлася, чи мовити слово до неї, лише з жахом і подивом дивилися на неї і від явлення її радість і веселість у собі відчували. І розчулювалися серцями своїми, і плакали. Стояла ж вона, що всі бачили, десь три години — і знову ставала невидима.

Єпископ же, маючи сердечність до святої мучениці, заснував в ім'я її церкву в місті, і будував ту церкву шість років, і, закінчивши її, — зібрав навколишніх єпископів на освячення її в день празника її. І хотів перенести чесні мощі мучениці святої до своєї церкви. Коли відспівали всенічні піснеспіви, прийшли єпископи зі всім собором до монастиря, помолилися, відкрили гріб святої і, відчинивши ковчег, побачили чесні її мощі, що, як проміння сонячне, сяяли. Плакали ж і ридали всі монахині, що такий безцінний скарб від них забирають. Коли ж руки священиків торкнулися ковчега, аби взяти його, зразу грім був у повітрі такий страшний, що весь народ упав ниць на землю зі страху. Через годину знову насмілилися торкнутися — і був землетрус великий, і захитався цілий град. Тоді зрозуміли всі, що не хоче мучениця свята, аби забирали її з того місця свого. І прескорбний був єпископ, ані не смів більше торкатися ковчега, щоб взяти його. Сказав же єпископ до ігумені Врієни: «Слухай, сестро, ти знаєш, яку мав я турботу, щоб на славу і честь преподобномучениці звести храм, у його ж будівництві вже шостий рік закінчився. А тому що не погоджується мученця послухати молитви нашої, щоб перейти їй до створеного в ім'я її храму, прошу тебе: хоч одну частину тіла з відрубаних дай нам, своїми руками взявши, аби не був безплідним і безуспішним труд мій». Врієна простягнула руку свою, торкнулася одної руки святої, хотівши дати її єпископу, — і затрималася рука Врієни і стала наче мертва. Тоді Врієна заплакала й почала до святої, як до живої, говорити: «Прошу тебе, дитино моя, мученице свята Февроніє, не прогнівайся на мене, матір свою, пом'яни труди мої щодо тебе і не зневажай старости моєї». Коли вона це мовила, відпустило руку її. Після того знову Врієна, плачучи, сказала до святої: «Подай нам благословення, пані наша, і не ображай нас». Те мовивши, знову простягнула руку і взяла один із зубів її, що лежали на грудях, і віддала єпископові. І зразу закрила ковчег. Єпископ же, з радістю зуб той із мощей святої прийнявши, у золоту посудину вклав і повернувся з єпископами і зі всім людом, отриманий той дар несучи із псалмоспівом зі свічками і кадилами, і з всенародною веселістю, і торжеством. І внесли до храму, й освятили його, і було в той день багато там зцілень молитвами святої. Сліпі бачили, криві ходили, біснуваті звільнялися від біснування, і хто якою недугою був одержимий, лише торкнувшись устами, цілуючи ту малу частку, з мощей святої взяту і принесену, — зразу отримував зцілення і відходив здоровий до дому свого, радіючи і славлячи Бога. Після освячення храму того преподобна ігуменя Врієна прожила два роки і зблизилася до блаженної кончини своєї. Поставила замість себе ігуменею Томаїду і переставилася до Господа.

Я ж, Томаїда (говорить записувачка цього), після переставлення матері Врієни написала житіє і страждання святої мучениці Февронії, яке очима своїми бачила. А те, що написала про Лисимаха, з уст його самого чула. На славу ж Христа, Бога нашого, з Отцем і Святим Духом славленого нині, і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.

У той самий день пам'ять святих благовірних князів муромських Петра і дружини його Февронії, наречених у чернецтві Давидом і Євфросинією. Дивися про них у Пролозі.

Місяця червня в 26-й день

Пам'ять преподобного отця нашого Давида із Тессалії

Цей блаженний Давид народився на