Волтер Айзексон - Стів Джобс

стається з багатьма старшими людьми. Та я лишився задоволений. Розум у нього був гострий, наче скальпель. Ділан був саме таким, як я сподівався, — відкритим і чесним. Просто роз-повіцав мені про своє життя та написання пісень. Він казав, що пісні з’являлися якось самі по собі, йому не треба було спеціально щось придумувати. Але це вже у минулому, признався він, тепер пісні так легко не пишуться. Потім він на мить замовк і, усміхаючись, сказав своїм скрипучим голосом: «Але я все ще можу їх співати».

Наступного разу, коли Ділан виступав неподалік, він запросив Джобса до себе в гримерну безпосередньо перед самим концертом. Коли Ділан запитав у Стіва, яка його улюблена пісня, той назвав От Too Many Mornings. Того вечора Ділан її заспівав. Після концерту, коли Джобс уже йшов, його наздогнав автобус Ділана та, скригнувши гальмами, зупинився.

- То ти чув, шо я для тебе заспівав? - проскрипів Ділан і від’їхав. Коли Джобс розповідає ту історію, йому досить непогано вдається передати голос Ділана.

— Він один із найбільших героїв мого життя, — казав Джобс. — Моя любов до нього з роками лише зростала, вона наче дозрівала. Я поняття не маю, як він, будучи таким молодим, зумів написати всі ті пісні.

За декілька місяців після їхньої зустрічі на тому концерті у Джобса з’явився грандіозний план. Він хотів, щоб iTunes Store запропонував цифрову збірку всіх пісень Ділана, що коли-небудь були записані. Таких було понад сім сотень, і, згідно планів Джобса, коштувати вони мали 199 доларів. Він хотів стати провідником Ділана у цифровому світі. Однак Енді Лек із Sony, компанії, що випускала музику Ділана, і слухати про це не хотів, без якихось серйозних поступок щодо iTunes. Крім цього, Лек відчував, що ціна надто низька, і це здешевить певною мірою самого Ділана.

— Боб — національний скарб, - казав Лек, - а Стів хотів його продавати за ціною ширвжитку.

Але корінь проблеми, чому представники звукозаписувальної компанії не йшли на угоду з Джобсом, полягав у тому, що він сам збирався встановлювати ціни, навіть із ними не порадившись. Тож Лек відповів відмовою.

— Гаразд, тоді я напряму поговорю з Діланом, - сказав Джобс.

Але це не була та тема, з якою Ділан коли-небудь особисто мав

справу, тож він спрямував Джобса до свого агента Джефа Роузена.

— Це дійсно кепська ідея, — казав Лек Роузену, показавши все у цифрах.

У Лека були як професійні, так і особисті мотиви, щоби за всяку ціну дати Джобсу відкоша і навіть трохи подражнити його. Тож ось що він запропонував Роузену:

— Завтра я випишу тобі чек на мільйон доларів, якщо цю пропозицію Джобса буде назавжди забуто.

Як пізніше пояснював Лек, то був удалий тактичний хід, який у подальшому їм окупився сторицею, через продаж компанією альбомів Ділана. Десь за годину Роузен передзвонив і погодився.

Але у 2006 році Лек залишив посаду президента Sony BMG, і Джобс знову почав перемови з даного питання. Він надіслав Діла-ну iPod з усіма його піснями і представив Роузену зразок кампанії, яку Apple збиралася запустити задля цього проекту. У серпні угоду було укладено. Це дозволяло Apple продавати за 199 доларів цифровий пакунок з усіма піснями Ділана. Крім цього, компанія отримала деякі ексклюзивні права на новий альбом співака Modern Times.

— Боб Ділан - один із найповажніших поетів і музикантів нашого часу, він також мій особистий кумир, — казав Джобс, оголошуючи про укладення договору.

Збірка з 773 пісень включала також сорок два раритетних записи, зокрема пісню Wade in The Water, записану 1961-го в якомусь із готелів Міннесоти, а ще версію Handsome Molly 1962 року з концерту в одному з нью-йоркських кафе. А ще були Mr. Tambourine Man, неперевершено виконана на Ньюпортському фестивалі фолк-музики (найулюбленіший фестиваль Джобса) 1964 року, і акустична версія Outlaw Blues (1965).

Угода також передбачала, що Ділан мав з’явитися у телевізійній рекламі iPod, представляючи свій новий альбом Modern Times.

Після того як Том Соєр переконав друзів пофарбувати паркан, це був другий в історії приклад, коли світ геть перевернувся догори дриґом. у минулому, щоби залучити зіркових особистостей у рекламу, їм треба було платити шалені гроші. Але станом на 2006 рік світ змінився. Знані артисти самі хотіли з’явитися в рекламі iPod, бо це гарантувало їм успіх. Джеймс Вінсент передбачив таку ситуацію ще декілька років тому, коли Джобс заявив, що може легко зв’язатися з багатьма музикантами і готовий їм заплатити, щоби ті з’явилися у рекламі.

— Ні, все дуже швидко зміниться, — відповів Вінсент. — Apple — дуже особливий бренд, він крутіший, аніж бренди багатьох артистів. Ми маємо говорити про можливості, які пропонуємо музикантам, а не платити їм.

Лі Клоу пригадує, що був певний спротив серед молодших за віком працівників Apple та рекламної агенції щодо участі Ділана.

- Вони сумнівалися, що він усе ще чогось вартий, - пригадує Клоу.

Джобс пропускав усе це повз вуха. Він до смерті хотів, щоби Ділан це зробив. Стів Джобс переймався кожною деталлю тієї реклами. Роузен прилетів до Купертіно, тож вони разом могли прослухати альбом та обрати пісню для реклами, нею виявилася пісня Someday Baby. Проглянувши пробний варіант відео, в якому Клоу виконував роль Ділана, Джобс дав добро. Згодом у Нешвілі було знято вже самого Ділана, але відзняте відео Джобсу зовсім не сподобалося — було надто невиразним. Стів хотів, щоби рекламу знімали в іншому стилі. Клоу запросив іншого режисера, а Роузену вдалося переконати Ділана все ще раз повторити. Боб Ділан у ковбойському капелюсі співав і бриньчав на гітарі, а паралельно молода модниця у кашкеті витанцьовувала зі своїм iPod. Джобсу це страшенно сподобалося.

Та реклама мала колосальний уплив: вона допомогла Ділану здобути молодшу аудиторію, такий само ефект iPod справив на комп’ютери Apple. Завдяки тій рекламі альбом Ділана опинився на першому місці хіт-параду Billboard уже в перший тиждень після виходу, випередивши суперпопулярні на той час альбоми Крістіни Аґілери та дуету Outcast. За тридцять років із часу виходу альбому Desire (1976) творіння Боба Ділана вперше знову сягнуло такої вершини. Часопис Ad Age відзначив ключову роль Apple у тій розкрутці Ділана. «Реклама ITunes+iPodзламала існуюче правило, коли великий бренд виписує велику суму, щоби гідно оцінити велику