Кен Фоллетт - Ніколи, Кен Фоллетт

Білле, — запевнила Полін. — Що ще?

— Як ви вже згадували, можна ввести туди американське військо — таку чисельність, з якою можна буде захопити Пхеньян, заарештувати Верховного керівника і його кліку, роззброїти армію та знищити кожнісіньку ракету й рештки запасів хімічної та біологічної зброї, яка в них лишилась.

Чесс зауважив:

— І знову не слід забувати про реакцію Китаю.

Генерал Шнайдер відповів із легким роздратуванням:

— Сподіваюся, ми не дозволимо страхові перед Китаєм диктувати нам, як ми маємо відповісти на таке кричуще неподобство.

— Ні, Білле, — погодилася Полін. — Поки що ми лише зважуємо всі варіанти. Що далі?

— Третій і, напевно, останній варіант, — промовив Білл. — Мінімалістичний. Масштабний авіаудар по північнокорейських військових та урядових установах із застосуванням бомбардувальників, винищувачів, крилатих ракет і дронів, без залучення наземних сил. Мета: позбавити Пхеньян змоги вести війну на суходолі, в морі та повітрі, але без окупації Північної Кореї.

Чесс промовив:

— Це обурить Китай.

— Обурить, але не більше, — відповіла Полін. — Під час останньої розмови президент Чень дав зрозуміти: він не битиме у відповідь на ракетні атаки проти Північної Кореї за умови, якщо американське військо не перетинатиме наземних, повітряних або морських кордонів країни. Мінімалістичний план Білла передбачає порушення повітряного та морського простору Північної Кореї — однак на її територію не ступатиме нога нашого солдата.

Чесс кинув скептично:

— Гадаєте, Чень це стерпить?

— Не можу нічого гарантувати, — зізналась Полін. — Але спробувати варто.

Запала тривала мовчанка.

Уперше відгукнувся Ґас Блейк:

— Хочу поточнити, пані президентко, чи передбачають усі запропоновані варіанти удар по тій частині Північної Кореї, яку контролюють повстанці?

— Так, — поспішив відповісти Шнайдер. — Це теж територія Північної Кореї, і там є зброя. Напівзаходи неприпустимі.

— Ні, — заперечив Чесс. — Частина тієї зброї ядерна. Якщо вдаримо з метою повного знищення, вони можуть відповісти атомним ударом.

Ґас сказав:

— Я згоден із Чессом, але з іншої причини. Коли не стане Верховного керівника, країні знадобиться новий уряд. Було б розумно запропонувати повстанцям місця в ньому.

Полін визначилася:

— Я не хочу воювати з тими, хто нічого не заподіяв США. Утім, якщо вони виступлять проти нас, ми їх знищимо.

З нею погодилися всі.

— Схоже, ми досягнули консенсусу, — мовила Полін. — Пропоную дотримуватися мінімалістичного плану Білла.

І знову всі схвально загомоніли.

Вона провадила:

— Я налаштована рішуче. О восьмій вечора за нашим часом у Східній Азії встає сонце. Білле, встигнемо?

Шнайдер збадьорився.

— Буде зроблено, пані президентко.

— Крилаті ракети, дрони, бомбардувальники й винищувачі. Також віддайте наказ американським кораблям атакувати всі військові судна Північної Кореї.

— Навіть у портах Північної Кореї?

Замислившись на хвильку, Полін сказала:

— Навіть у портах. Наша мета — повне знищення північнокорейських збройних сил, щоб їм не було де ховатися.

— Як щодо рівня загрози?

— Підняти до DEFCON 2.

Ґас сказав:

— Для максимального ефекту необхідно перевести в бойову готовність сили за межами Кореї, особливо в Японії та на Ґуамі.

— Зробіть це.

— Було б непогано залучити когось із союзників і в такий спосіб показати, що це міжнародна, а не лише американська, операція.

Чесс додав:

— Гадаю, вони залюбки погодяться, оскільки було застосовано хімічну зброю.

Ґас мовив:

— Я б запросив Австралію.

— Зв’яжіться з ними, — наказала Полін. — А я виступлю на телебаченні зі зверненням до народу одночасно з початком операції: сьогодні о восьмій. — Полін встала, і всі присутні теж підвелися. —Дякую, леді та джентльмени, — промовила вона. — А зараз до роботи.

* * *

Полін викликала в Овальний кабінет Сандіпа Чакраборті. Той повідомив, що прибічники Джеймса Мура вже почали звинувачувати її в нерішучості.

— Отже, все як завжди, — промовила й попросила зарезервувати п’ятнадцять хвилин на всіх телеканалах о восьмій вечора.

— Гарна стратегія, — погодився він. — Цілий день у новинах розмірковуватимуть про ваш наступний крок і не звертатимуть уваги на Мура.

— Чудово, — сказала Полін.

Насправді зараз до Мура їй було абсолютно байдуже, але вона не хотіла псувати Сандіпів ентузіазм. Коли він пішов, викликала Ґаса й попрохала:

— Будь ласка, пройдіться зі мною протоколом оголошення ядерної війни.

Він збентежився.

— Невже й до такого дійде?

— Ні, якщо я зможу цього уникнути, — відповіла. — Але треба бути готовими до всього. Сідайте.

Вони сіли на дивани одне навпроти одного.

— З ядерною валізкою ви вже знайомі, — почав він.

— Так, але вона призначена для використання за межами Білого дому.

— Гаразд, а коли ви тут, цілком імовірно, найпершим вашим кроком має бути розмова з головними радниками.

— Усі вважають, що це одноосібне рішення президента.

— На практиці — так, бо часу дискутувати може не бути. Однак бажано це обговорити.

— Гадаю, якби була така можливість, я б цього хотіла.

— Можна поспілкуватися зі мною. Щонайбільше хвилину.

— Що далі?

— Крок другий: набрати командний пункт Пентагону зі спеціального телефона у валізі, якщо ви не в Білому домі. Коли додзвонитеся, треба буде підтвердити особу. Маєте «Бісквіт»?

Полін вийняла з кишені темну пластмасову коробку.

— Мені доведеться її відкрити, — сказала вона.

— Єдиний спосіб зробити це — розламати.

— Знаю.

Узявши коробочку обіруч, вона потягла її в протилежних напрямках. Та легко розламалася, відкривши пластиковий прямокутник, схожий на кредитку.

Ту картку міняли щодня.

Ґас сказав:

— На картці надрукований код ідентифікації.

— Тут написано: «Двадцять три, готель, Віктор».

— Зачитайте їм це вголос, і вони зрозуміють, що ви віддали наказ.

— І все?

— Ще ні. Крок третій: Командний пункт відправляє зашифрований наказ екіпажам ракетних установок, підводних човнів і бомбардувальників. За розрахунками, від моменту рішення минуло три хвилини.

— Тепер їм треба розшифрувати наказ.

— Так...

Він не сказав «вочевидь», але нотка нетерплячості в голосі сповістила: Полін перебиває його дурними запитаннями — певна ознака, що їй ніяково навіть обговорювати таке. «Сьогодні необхідно зберігати спокій», — подумала вона й сказала:

— Вибачте за дурні запитання. Кажіть.

— Командний пункт задає цілі, час запуску й коди, необхідні для розблокування боєголовок. Якщо надзвичайна ситуація не застала нас зненацька, цілі попередньо погодили з вами.

— Але я не...

— Білл надішле вам перелік упродовж години.

— Добре.

— Четвертий крок: підготовка до запуску. Екіпажі підтверджують