Софія Вітерець - Її омана, Софія Вітерець

Розділ 13

– В мене є невеличка проблема, допоможеш? – промовила я, одразу ж, коли він відповів.

– Сказати Ненсі готувати папери на розлучення? – Томас завжди розумів мене з пів слова.

– Так, – промовила, розуміючи, що кращого юриста, ніж вона – не знайду в цілій країні. – І…він видав мою книгу за свою. Ти впораєшся з цим?

– От паскуда! Так, люба, ти тільки не хвилюйся. Ми з Ненсі зробимо все від себе залежне, – ствердно промовив він, а за якусь там годину вже стояв під дверима нашої з Нілом квартири. – Збирайтеся, ви їдете до нас. Ненсі вже про все подбала.

– Ти певен? Може не варто? Я ще маю поговорити з ним, – замнулася, поглядуючи в бік кабінету Ніла.

– А хіба ти знову не даси йому вговорити себе забути про власні амбіції, образи й далі жити в цьому неповноцінному шлюбі?

– Можливо, – одразу ж погодилася я. Знала – Томас мав цілковиту рацію.

– Тоді збирайтеся. І не забудь документи Генрі, – м’яко взяв він мене за руку, привертаючи мою увагу до себе та тим самим допомагаючи сконцентруватися.

– Дякую, –  тихо промовила й хутко пішла до гардеробної, де зберігалися наші валізи. 

Минула година. Максимум дві. Але я вже встигла втомитися, бігаючи по гардеробній та й загалом квартирі і збираючи все необхідне. Гроші в мене були. Їх вистачало навіть з головою, завдяки книгам та Томасу. Тому цього разу навіть не думала ні про які матеріальні аспекти. Єдине, що мене хвилювало – як поставиться до всього Генрі, який тільки почав ладнати з татом. А точніше, якому Ніл дозволив думати, що все навколо прекрасно, коли цього так і близько не було.

Але син не сказав ні слова. Просто поки ми йшли за Томасом, що ніс наші дві валізи, він дуже часто кидав погляди в сторону батькового кабінету. Навіть попри те, що був ще досить малим, Генрі абсолютно все прекрасно розумів. Проте я бачила, яким він був засмученим через все, що відбувалося між його батьками.

Аби трішки компенсувати це, за кілька днів подарувала йому новенький телефон останньої моделі. І ніби все було добре, але я геть розклеїлася, бо зрозуміла, що Генрі так не радів ще ніколи в житті. Коли ми пішли від Ніла, немов якийсь тягар спав з його плечей, дозволяючи по повному радіти життю. Здавалося, мої сльози були геть недоречними, проте вже не могла їх спинити.

– Ну тихо-тихо, я обіцяю, що Ніла позбавлять батьківських прав і він не зможе претендувати навіть на те, щоб проводити з ним вихідні, – почала одразу заспокоювати мене Ненсі, що якраз бавилася зі своєю донькою.

– А може бути й інакше? – посміхнулася до малечі, хоч в думках була одна тривога.

– Ну…цілком гіпотетично…– почала розмірковувати Ненсі вголос, коли її чоловік не стримався.

– Кохана, – озвався Томас, з нотками попередження в голосі.

– Ну добре-добре, мовчу. Але пам’ятай, Лорі, тобі немає про що хвилюватися, коли в тебе є такі чудові друзі, завжди готові допомогти.

– І що б я без вас робила…– чомусь знову розклеїлася й мене з двох боків затягли в міцне коло обіймів.

А потім розпочалися суди…Довгими днями я просиджувала над вичитуванням різних статей та матеріалів і ось нам врешті вдалося повернути права на книгу. Але та ну її, коли справа Генрі чомусь лише затягувалася. Здавалося, що Ніл знову задіяв свої зв’язки, адже бачила відносини до нього представників суду. А це, повірте мені, неабияк вибивало з колії. Здавалося, що от-от розклеюся та так і не зможу зібратися з духом, але ні. Я знову й знову піднімалася з колін, коли здавалося, що все вже втрачено й поволі, поруч з найближчими друзями, відвойовувала в Ніла законне право на сина.

Короткими, зовсім неквапливими крочками, за якісь там рік і кілька місяців справа посунулася й її вже було не спинити, скільки б грошей за це не віддав Ніл. Знала, що якби не обмеженість ресурсів, він і далі продовжував би цей абсурд. Проте як не дивно, моя перша книга допомогла мені чи не найбільше, адже Ніл, згідно з судовим розпорядженням, мусив виплатити втричі більше зароблених мою працею сум. А в його кишенях на момент виходу книжечки було майже порожньо, в порівнянні з першими роками нашого спільного життя.

Тоді то й з’явилася та сама незнайомка з вуличок Чехії, яка поставила фінальну крапку в судовому процесі. Вона увійшла в найтяжчий та найгостріший момент і розповіла про їх спільну з Нілом доньку та його поведінку й ставлення до неї, тим самим перетягнувши присяжних остаточно на мій бік.

 

Нумо зазирнімо, що ж там в розділах від Анні Ксандр... Вже здогадуєтесь, що їх поєднує окрім назв й виходу оновлень о 12:00 щодня?)

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍