Вікторія Вашингтон - Зведений для колишньої, Вікторія Вашингтон

Влас починає дбайливо дути.

Занадто близько наші губи.

Недозволено.

І серце стукає, немов відбійний молоток.

Розумію, що я не здатна відірвати очей. Надто небезпечно.

Усвідомлення, що Влас починає помічати мої палаючі погляди і сам завмирає на місці, розглядаючи риси мого обличчя, протвережує.

— Уже не пече, — нахабно брешу.

Насправді, просто більше не можу зосередитися на болі - думки літають зовсім не там, де потрібно.

Важко зітхаючи, Харван трохи віддаляється від мене. Бере черговий ватний диск, змочує, і приступає до наступної подряпини.

Морщуся від неприємних відчуттів одразу ж.

— Щипає? — пошепки запитує він.

Мурашки біжать по шкірі від одного тільки голосу.

— Ні, — продовжую потік брехні.

Ще й як щипає. Внизуюся нігтями у свою долоню, щоб стримати неприємні емоції.

Інтимність цього моменту і так уже перевершила всі допустимі норми. Не можна цьому піддаватися в жодному разі.

Хіба що Харван зовсім так не вважає.

Він нахиляється знову, і шкіру обдає прохолодним холодком.

Вловлюю його дихання з ароматом ментолової цукерки.

Чорт забирай, невже навмисне це робить?

Ловлю його погляд і світ іде з-під ніг, навіть з урахуванням того, що я сиджу.

Він вдивляється в мої очі так пильно, вивчаючи, дбайливо.

Так, ніби не тільки я розумію, що те, що відбувається тут, уже за рамками.

Один незграбний рух очей до його губ, і я одразу ж помічаю порив Власа наблизиться і торкнутися моїх. Чи мені тільки здається?

Двері відчиняються занадто несподівано. Я підскакую на місці, трохи відштовхнувши Власа, через що в нього з рук випадає баночка з перекисом і голосно розбивається об кахельну підлогу.

Загальмовано спостерігаю, як білою підлогою розлітаються темні осколки і бризки.

Щось подібне зараз відбувається і в моїх грудях.