Люсі Лі - Роман крізь час, Люсі Лі

7.2

Максим

С того часу я не бачив Машу. І це може і на краще, бо не зміг би навіть в очі подивитись. 

Після декількох років забуття, та пиятики, в один момент я переглянув все своє життя. Усвідомив, наскільки я опустився, зруйнувавши останній світлий промінчик, що тлів у моїй чорній душі. 

Кажуть, щоби підвестися, іноді треба низько впасти, і я падав. Низко, безповоротно, у глибоку імлу.

І мабуть, падав би далі, якби не батько. 

Батько не зміг більше дивитися, на те як я руйнував своє життя. І в якийсь момент, не витримавши, насильно відправив мене до наркодиспансеру. Потім була армія, служба за контрактом на Далекому Сході. 

Тоді, під час служби, коли життя часто висило на волосині, не тільки твоє, а й близьких тобі людей, я багато чого зрозумів і переосмислив. І ось через п'ять років, повернувшись зі служби, змушений був піти по стопах батька, бо в нього дуже зіпсувалося здоров'я. Очолити компанію яку мала у своїй власності моя родина. 

Тоді я почав наново навчатися будувати бізнес. Нещадно розправлятися з конкурентами, знаходити нові зв'язки та укладати вигідні контракти. 

За той час поки я вчився, багато що сталося: майже повне банкрутство компанії, зради від найнадійнішийх працівників, зливи особистих даних та то що. Але я впорався і врешті решт вивів фірму на новий міжнародний рівень. Тепер ми маємо величезну корпорацію з філіями в різних країнах світу. Необмежену кількість прибутків, і надійних партнерів. 

Звичайно, весь цей час поки я будував по цеглі своє нове життя про Машу я не забував. Я ще як тільки коли повернувся зі служби, спробував її знайти, але дізнавшись, що вона із матір'ю кудись поїхала, ще дужче відчув за собою провину. Тому не став продовжувати її пошуки. Від такого чудовиська як я, краще триматися якнайдалі. Я чомусь був впевнений, що вона поїхала саме через мене.

Сховавши свій біль і тугу за коханою, я, натягнувши на себе подумки щити, продовжив свій шлях умілого бізнесмена. 

Я не можу сказати, що у мене зовсім не було жінок. Їх було в моєму оточенні більш ніж достатньо. Але кожна з них була безжально заочно у програші перед недосяжним ідеалом першого кохання, моєї Маші. 

Я майже зневірився, що колись зможу знову її побачити, але все змінив випадок.

Рівно рік тому, ми, з моїм нерозлучним корешем і кращим другом Тимуром, або Темним приїхали в один не дуже відомий нічний клуб, чисто по роботі. Наш бізнес-партнер просив провести зустріч у неформальній обстановці, ось ми йому це й організували. 

І коли все було обговорено, договори підписані й ми збиралися вже їхати з цього вертепу, я побачив її... 

Маша була сильно сп'яніла, сидячи за барною стійкою підперши рукою голову, дивилася повністю відсутнім поглядом. Поряд із нею сиділа не менш п'яна, якась затюкана  курка, в якій я не відразу впізнав її сусідку Ірку. 

Ось мразина, а я коли повернувся зі служби, до неї першою приїжджав, коли шукав Машу. І вона тоді відповіла мені що зовсім про неї не знає.

Значить, вона безсоромно збрехала мені. 

Але ж як я тепер підійду до Маші, мабуть, вона мене і знати не схоче. І вже коли я збирався піти, маючи  впевненість утому, що Маша навіть не розмовлятиме зі мною, я помітив двох відморозків, що рвонули у бік двох дівчат. І вже обмацували їх відвертими поглядами, маючи намір познайомитись. 

Я сам не зрозумів як пелена із ревнощів застелила мені очі. І вже нічого не чуючи, та не бачачи я рвонувся на допомогу маленькій. Звичайно я був впевнений, що вона мене впізнає. Але вона настільки була п'яна що навіть нічого не зрозуміла. І лише сонно, довірливо притискалася всю дорогу до мене додому, доки ми їхали в машині. 

Я не знав, де вона зараз ночує, тому вирішив привезти п'яну дівчину до себе додому. Нехай добре виспиться, та і я буду впевнений що Маша буде у безпеці. 

Але коли я поклав її на своє ліжко. Таку сонну беззахисну, безтями красиву, та безумовно бажану, у мене знову, як і того разу зірвало дах. І не розуміючи що роблю я почав її цілувати. Шалено пристрасно, повільно та остаточно сходячи з розуму. 

Моя кохана маленька дівчинка, стогнала та вигиналася піді мною, так пристрасно та несамовито відповідала на мої пестощі. 

А я живцем згоряв від таких суперечливих почуттів, що зараз вирували у мені. Від шаленої пристрасті до коханої жінки, до гострого пронизливого відчуття, що те що я зараз роблю із нею, це не правильно. 

Можливо краще було б дочекатися ранку, та відверто про все поговорити, але я не міг стримати себе, коли вона, така солодка, була поряд. Тим паче Маша і сама була не проти нашої близькості. 

Тієї ночі я знову володів нею, своєю майже нездійсненною мрією. Пестив обожнюване тіло, та брав її довго, чуттєво та жадібно. 

Лелечу надію що вранці обов'язково з нею поговорю і після відвертої розмови більше ніколи від себе не відпущу, навіть якщо благатиме. 

Але вранці вона знову втекла від мене, не залишивши ні адресу, ні номер телефону. І я вже кинувся їхати до Ірки, щоб знову питати про Машу, але моїм планам завадила термінова робота. Одна з наших філій у Нью-Йорку була на грані збанкрутіти, тому мені було необхідно терміново їхати в Америку, підіймати фірму. Скільки я там пробуду я ще тоді не знав. Та врешті решт ця поїздка розтягнулася на цілих пів року. 

Згодом я закономірно розсудив, що Маша не могла не бачити з ким саме провела ніч. І ранкова її втеча красномовно говорила про те, що мати справу зі мною вона не хоче. 

І хто б міг подумати що майже через рік від останньої із неї зустрічі я отримаю такий подарунок долі у вигляді мого коханого ангела в ролі особистого секретаря. 

Побачивши хто саме влаштувався до мене на роботу, я довго ломав голову чому вона так вчинила. І мене було тільки два варіанти, або вона дійсно пробачила мені, або це продумана помста. 

Спочатку я навіть хотів відмовитися від цієї витівки з тим щоб приймати Гордєєву до себе на роботу. Навіщо це їй я можу тільки здогадуватися, а ось навіщо це мені? Все одно всі необхідні дані я про неї вже мав. Тому як би вона не губилася я все одно зможу її знайти. Але всі ці думки вмить зникли як тільки я її побачив.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍