Ерато Нуар - Смерть моя, життя моє, Ерато Нуар
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Погляд упав на татуювання, і я знову ризикнула запитати:
– Мій візерунок не забарвлюється у ваш колір. Що це означає?
– Забарвлюється, – озвався Сольгард. Подивився на мене і відповів на невисловлене запитання: – Синій це мій колір Маньє. Срібло – мій Прада.
– Не розумію.
На мій подив, він не став обривати розмову.
– Прада – спільна енергетична мережа світу. Маньє та Іньє – чоловічий та жіночій її прояв. Це складно, – у його словах почувся легкий подих.
– Ні, я слухаю, – пробурмотіла я. – Будь ласка продовжуйте. У кожного драхха – колір його Маньє?
Еллінге зацікавлено підняв брову і ніби по-новому глянув на мене.
– Абсолютно вірно. Тих, у кому сильна енергія Прада, дуже мало.
– У Сгера... не сильна? – ризикнула я й одразу пошкодувала: такий вогонь спалахнув у його очах. Я поспішила пояснити: – Татуювання горіло кольором його волосся.
Сольгард кілька хвилин уважно розглядав мене.
– У нього Прада сильна. Складно сказати, чому ваш візерунок відреагував саме на його Маньє. Прада буває непередбачуваною.
– А... Іньє?
Він одвернувся. Мовчав якийсь час, потім озвався:
– Її більше немає.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Смерть моя, життя моє, Ерато Нуар», після закриття браузера.
