Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Книги для дітей » Щоб ніхто не здогадався 📚 - Українською

Сергій Холоденко - Щоб ніхто не здогадався

230
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Щоб ніхто не здогадався" автора Сергій Холоденко. Жанр книги: Книги для дітей.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 14 15 16 ... 53
Перейти на сторінку:
перемога вважалася найвищим лімпійським досягненням і оцінювалася по-особливому. Йору, Інбару та Іоллі буде несоромно повертатися у свої міста. Тому радість переможців не мала меж. Трибуни тріумфували. А троє друзів обіймалися й цілувалися. Іолла від щастя плакала, Інбар теж утирав скупі чоловічі сльози, а Йор із благоговінням поглядав на своє зап’ястя — пару хвилин тому довкола нього з’явилося світле веселкове кільце — дорога пам’ять на все життя про перемогу на Лімпійських Іграх… Центр циклону

Частина І: Мара

…Сонце, здавалося, назавжди приклеїло Марика до розпеченої поверхні піщаного пляжу. Пекло ставало все нестерпнішим, і давно вже треба було, як-то кажуть, і честь знати, але Марик ніяк не міг пересилити себе. Зібратися з силами й спробувати відірвати тіло від гарячого піску — ця процедура зараз для Марика була просто нездійсненною — так його розморило.

«Ох і пече… — відзначив він про себе, розуміючи, що пора б уже щось і робити. — Так і зваритися недовго…»

І Марик, зробивши над собою неймовірне зусилля, трохи піднявся, опираючись на лікті.

— Фу-ух… — смачно видихнув він і, поправивши панамку, оглянувся.

Увесь навколишній світ постав перед ним у темно-червоному світлі. Із подивом хлопець відзначив, що він не один: по всьому пляжу виднілися розпластані тіла таких же «приклеєних».

«Ще хвилинку — і буду рухатися», — вирішив про себе Марик, але знову залягти так і не встиг — біля його ніг зненацька з’явилася апетитна блондиночка в акуратному зеленому купальничку. Присівши навпочіпки, вона, не звертаючи на нього уваги, щось шукала у своїй сумочці. Марик хотів було підсунутися ближче, щоб краще роздивитися цю прекрасну витівницю, але ззаду його раптом обхопили дві пари міцних рук і з силою вдавили в розпечений пісок.

— Що за… — хотів щось вимовити обурений Марик, але його рот відразу заткнули якоюсь ганчіркою, а потім Марик міг тільки гарчати й мукати.

— Тихіше, тихіше, Марку Сергійовичу, — правильно називаючи Марика на ім’я, хтось зашепотів йому на вухо. — Нема чого сіпатися, тільки собі нашкодите.

Цей самовпевнений тон незнайомця просто вивів Марика з рівноваги, а на додачу його ліву ногу пронизав найгостріший біль. І Марик з ревінням-стогоном, немов впійманий поранений звір, щосили рвонувся й спробував скинути із себе негідників. Але цього йому зробити не дали, у Марика вийшло лише на секунду піднятися. І цієї секунди йому вистачило, щоб роздивитися в руках у дівиці невеликий шприц, який вона швидко закинула в сумочку. Наступної миті Марика вже остаточно повалили на пісок, до того ж, він відчув, що починає «пливти».

— Усе, понесли! — звідкись здалеку долетіла до нього виразна команда білявої відьми.

«Куди понесли? Чому укол? Навіщо в п’яту?» — почали спливати й відразу танути в його свідомості питання, після чого Марик відчув, що його напруження стало якось відокремлюватися від нього, і почав провалюватися в суцільну нескінченну темряву…


* * *

Отямившись, Марик відчув, що його хтось поплескує по щоках.

— Прокидаємося, прокидаємося, — долетів до нього чийсь м’який голос.

«Десь я вже чув цей голос, — відзначив подумки Марик. — А де? І взагалі, що зі мною?»

Тим часом поплескування по щоках не припинялося й Марик, дратуючись, зібрався (таким безсилим він себе ще ніколи не почував) і відкрив очі. «А-а-а! — осінило Марика, як тільки він побачив перед собою обличчя білявої чарівниці, — значить не сон…»

— Ну от, молодець, молодець, — дзвінко проговорила блондинка. — Давай, давай. Не засинаємо, залишаємося з нами. Залишаємося.

Вона перестала бити безпомічного Марика, і, перехопивши його руку в кисті, стала напівшепотом відраховувати пульс.

Юнак, хоч і був ще дуже слабкий, швиденько оглянув місце, де опинився.

Це було невелике приміщення, добре оздоблене, без вікон, але з яскравим освітленням. Марик же знаходився у кріслі, яке нагадувало стоматологічне і до якого його руки й ноги були щільно припнуті шкіряними ременями.

У такій ситуації йому ще ніколи не доводилося бувати, і по спині пробігли мурашки.

— Що це все значить?

— Ну от, я бачу, що вам уже краще, — відступивши на крок і оглянувши його, вимовила білявка. — А то я вже злякалася — невже переборщила?

І вона повільно підійшла до вбудованої в стіну шафи.

— Я почую відповідь на своє питання? — повторив Марик.

— Спокійніше, спокійніше, юначе, — м’яко проговорила блондинка. — Вас ніхто не збирається тут убивати або катувати. Ви просто підходите, от і все…

— Підходжу?

— Ну так, підходите… для експерименту. І не варто так переживати з цього приводу, дорогий добровольцю, — додала вона, і Марик ледве не похлинувся. А дівчина витягла з-під крісла

1 ... 14 15 16 ... 53
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Щоб ніхто не здогадався», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Щоб ніхто не здогадався"