Юрій Михайлович Канігін - Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства

яких одкрився йому величний жовто-синій простір… Я вірю цій легенді. В країні Куш Північну Припонтиду-Україну називали Рама-вартою (країною Рами). До Рамаварти й пішли мешканці країни Куш після жахливої катастрофи.

Рух аріїв на захід, точніше, до Північного Причорномор'я (Рамаварти) — третій етап арійської епопеї. Це шлях на захід через усю Євразію, до землі легенд і переказів — обітованої Припонтиди, вихідного пункту давнього організованого руху їхніх предків на схід на чолі з божественним Рамою. І цей, третій, етап арійської місії — головний. Складний, багатохвильовий, він розтягнувся на століття. Вузловим моментом цього руху було Семиріччя.

НА ЗАХІД

Так мы шли

И не были нахлебниками. Велесова книга

— Шлях аріїв на захід, кінцевою метою якого була земля Північної Припонтиди, розтягнувся на віки, і його потрібно розглядати не стільки у географічному, скільки в історично-духовному плані.

Дуже спрощені і викривлені трактування арійського руху на захід подані, зокрема, в працях гітлерівських учених-окультистів [Більш детально про це див.: Повель Л., Бержье Ж. Утро магов.—М., 1992](до 1943 року ці трактати регулярно надходили до тибетських сховищ). Суть їх така.

Сорок століть тому в Гобі процвітала арійська цивілізація Ар'я-Варта. Внаслідок природних катаклізмів на цьому місці утворилася пустеля, арії ж, які врятувалися, розійшлися на південь, схід і захід. Досі все правильно. А далі — фашистська напівправда. На захід ніби пішли «справжні» арії, які побажали повернутись на свою «нордичну» батьківщину, відшукали легендарний острів Туле, заволоділи чашею Грааля. З них утворилося ядро стійких «нордичних аріїв» (оберменшів) на чолі з «фюрером» Тором, який став одним із героїв численних північних саг. Ці біляві, похмурі красені пішли в північні тумани, аїх дух втілився у тевтонсько-рицарському характері.

Насправді ж у русі на захід жителів загиблої країни Куш [Мешканців загиблої країни Куш не треба плутати з біблійними «кушанами» — народом, який жив на Близькому Сході набагато пізніше] відгалуження нордичної гілки було лише одним із моментів, і далеко не головним. Повторюю, головною метою арійського руху виступала Рамаварта — земля нинішньої України.

Рух цей ніяк не нагадував завойовницького походу, чи щось на зразок переміщення утікачів-погорільців. Це було масове переселення народів.

Як відомо, частина «дітей Сонця і Степового вітру» осіла на Південному Алтаї. Там чудові погодні умови й родючі угіддя. Інша частина відкололася від основної маси переселенців і пішла на землі нинішнього Південного Ірану. У легендах Месопотамії говориться про бога Енкі, котрий прийшов у Ериду і навчав місцевих жителів ремеслу і землеробству.

Однак головний потік аріїв прямував через алтайські і казахські степи, через Прикаспій, Кубань до Середнього Подніпров'я, яке вони й заселили до кінця ІІІ тисячоліття до н.е., вважаючи його (Подніпров'я) землею обітованою. Загалом цей шлях «арійської хвилі» і є початком формування і розселення індоєвропейських народів від Тихого й Індійського океанів до Атлантики.

Лідирувала серед тогочасних арійських кочівних племен секта «Криги і Полум'я» — єретична «ліва» гілка арійської «сонячної і світозарної» релігії. Ми до неї ще повернемося, коли говоритимемо про історичну долю України.

Не виключено, що деякі племена на чолі зі своїми вождями з династії Тор пішли і на північ Європи. За свідченнями прадавніх літературних джерел, прихильниками бога Тора називали вікінгів (варягів), що здійснювали набіги на Русь. Та й рицарі Тевтонського ордену, яких у свій час розгромили Данило Галицький (1237) і Олександр Невський (1240), вважали себе потомками аріїв.

Так от, перша хвиля цього гігантського історичного руху — потік кімрів (кіммерійців), нащадків старшого сина Яфета — Гомера. В Припонтиді кімри дали новий поштовх агрокультурі, заклали основи Трипільської культури. Від них походять троянці, а потім — галли. Вони заснували Крито-Мікенську цивілізацію, а після загибелі Трої — Етрурію, від якої походить римська культура (див. рис. 1).

Рис. 1. Рух арієзованих народів (ІІ-І тисячоліття до н. е.)

Друга хвиля — скіфський рух (нащадки другого сина Яфета — Магога). Скіфи спочатку «варилися» в етнічному казані іранських верховин. Сюди прийшов свого часу південний потік аріїв, які рухалися на захід. Від них походить мітраїстська релігія зороастризму, згодом персидських вогнепоклонників. Саме вони є родоначальниками скіфських племен, які в VII столітті до н. е. рушили на північ і захопили, по суті, Великий степ від Алтаю до Карпат.

Третя хвиля великого «західного руху» — сармати (нащадки біблійного Мадая) — прямі попередники слов'ян (народу Рош). Потім ідуть іонійці (нащадки Явана).

У Північну Припонтиду з глибин Азії приходили арієзовані народи, і ці пастушачі племена, зливаючись з місцевими землеробами, давали великі етнічні паростки, що запліднювали потім мисливські племена Західної Європи. В результаті народжувалися на світ нові етнічні спільності — молоді, сильнії носії нових традицій, сонячної енергії, духовності та світлої життєдайної сили. Мова йде насамперед про синів Тарсена (Расена), що вийшли на історичну арену уже в індоєвропейський період Трипілля і навіть ближче до його занепаду, тобто в другому тисячолітті до Христа. Вдячна, світла, хоча й нелегка, позначена високою жертовністю місія синів Тарсена опромінювала життя західного людства протягом 11 і початку 1 тисячоліття до н. е.

Таким чином, ваша праматір — Аратта — і була тим великим розсадником, розплідником, де зростали паростки післяпотопних етносів та культур, а потім, через тисячоліття, розквітали в зовсім несподіваних місцях північної півкулі. Тепер цей «розплідник» забутий, «захований» під товстим шаром вигадок, упереджених суджень, а часом і відвертої неправди. Тож давайте хоч якоюсь мірою його відкриємо, розчистимо. Це дасть змогу побачити, звідки ви, і зрозуміти, що значить для людства ваша багатостраждальна земля — батьківщина Тарсена і його славних синів: Пелазга, Трояна, Гікса, Венеда, Кельта (Галла) [Кельтів називали не тільки «галлами», але й «галатами», «галілеянами». Див.: Кур А. Из истинной истории наших предков // Молодая гвардия. — 1994.— № 1], Арта, Анта.

ЗАГАДКОВЕ СЕМИРІЧЧЯ

И тогда приходили мы к синим рекам, стремительным, как время… И там видели пращуров своих и матерей, которые пашут в Сварге, и там стада свои пасут, и снопы свои свивают.

Велесова книга

Від автора:

Як відомо, у древніх переказах Семиріччя інколи називали Східним центром світу, а Понт (точніше Північну Припонтиду) — Західним. Процитую один із манускриптів: «Весь світ поділяється на три частини. Перша частина, що знаходиться південніше (тобто прилягає до Середземного моря), називається Африкою. Там жарко і все спалено сонцем. Друга частина — на заході, тягнеться на північ і до океану, — називається Європою або Енеєю. На півночі цієї частини так холодно, що там не росте навіть трава, і там не можна жити. Третя частина —