Стіг Ларсон - Дівчина, що гралася з вогнем

уважно перечитавши документи рядок за рядком, він усвідомив, що на світі є ще одна людина, яка має підстави ненавидіти Лісбет Саландер так само пристрасно, як він.

Б’юрман був не самотній.

У нього знайшовся союзник. Найнесподіваніший союзник, якого тільки можна собі уявити!

І він почав без поспіху складати свій план.

На столик у кафе «Хедон» лягла чиясь тінь, і Нільс Б’юрман отямився від задумливості. Підвівши голову, він побачив світловолосого… здорованя. На цьому слові він врешті-решт зупинився. Від несподіванки він аж відсахнувся на частку секунди, перш ніж оговтатися.

Чолов’яга, що дивився на нього згори, був на зріст вище двох метрів і дуже могутньої статури. Безперечно культурист. Б’юрман помітив, що в ньому немає ані жиринки, ані найменшої ознаки слабкості. Навпаки, від нього йшло відчуття страшної сили.

У пришельця була по-військовому коротка стрижка й овальне обличчя з несподівано м’якими, майже дитячими рисами, зате очі крижаної голубіні дивилися жорстко. На ньому була коротка чорна шкіряна куртка, блакитна сорочка, чорна краватка і чорні штани. В останню чергу адвокат Б’юрман звернув увагу на його руки — попри високий зріст, величезні ручища цього чоловіка навіть для нього здавалися дуже великі.

— Адвокат Д’юрман?

Він говорив з виразним акцентом, але голос виявився несподівано тонким, і адвокат Б’юрман ледве стримався від мимовільної усмішки.

— Ми отримали вашого листа, — вів далі незнайомець.

— Хто ви такий? Я хотів побачитися з…

Чоловік з величезними ручищами не став слухати, про що його хоче запитати Б’юрман. Усівшись навпроти, він обірвав співрозмовника на півслові.

— Побачитеся замість нього зі мною. Кажіть, якого дідька треба!

Адвокат Нільс Ерік Б’юрман трохи повагався. Йому була страшенно неприємна думка про те, щоб видати себе з головою абсолютно незнайомій людині. Проте цього вимагала необхідність. Він ще раз нагадав собі, що він не єдиний, кому ненависна Лісбет Саландер. Йому потрібні союзники. Стишивши голос, він почав пояснювати, у якій справі прийшов.

Розділ 03

П'ятниця, 17 грудня — субота, 18 грудня

Лісбет Саландер прокинулася о сьомій ранку, прийняла душ, спустилася в хол до Фреді Мак-Бейна і запитала, чи знайдеться для неї вільний багі,[19] вона хоче взяти його на весь день. Через десять хвилин заставу було заплачено, сидіння і дзеркало заднього виду підігнані, зроблено пробну поїздку і перевірено наявність бензину в баку. Вона пішла в бар, узяла на сніданок каву з молоком і бутерброд із сиром, а також пляшку мінеральної води про запас. Час за їдою вона присвятила тому, щоб списати цифрами паперову серветку і подумати над задачкою П’єра Ферма:(х3 + у3 = z3).

Щойно пробило вісім, як у барі з’явився доктор Форбс — свіжопоголений, одягнений у темний костюм і білу сорочку з блакитною краваткою. Він замовив яйце, тост, апельсиновий сік і чорну каву. О пів на дев’яту він піднявся і вийшов до таксі, що чекало на нього.

Лісбет пішла за ним, тримаючись на деякій відстані. Доктор Форбс вийшов з таксі навпроти Морської панорами на початку бухти Каренаж і неквапною ходою подався понад берегом. Вона проїхала повз нього, припаркувалася на приморському бульварі і стала терпляче чекати, коли він пройде, щоб рушити услід.

До першої години дня Лісбет уже вся спітніла і ноги в неї опухли. Цілих чотири години вона провела, походжаючи вулицями Сент-Джорджеса. Темп прогулянки був повільний, але за весь час вони жодного разу не зупинилися, і нескінченні круті підйоми і спуски вже далися взнаки її м’язам. Допиваючи останній ковток мінеральної води, вона тільки дивувалася енергії Форбса. Лісбет уже почала подумувати про те, чи не кинути цю затію, аж раптом дорога звернула у бік «Черепашачого панцира». Почекавши десять хвилин, вона зайшла до ресторану і влаштувалася на веранді. Вони опинилися точнісінько на тих самих місцях, що й минулого разу, і він так само пив кока-колу і дивився удалину на воду.

Форбс був одним з дуже небагатьох людей на Ґренаді, що носив піджак і краватку. Лісбет відзначила, що він ніби й не помічає жари.

О третій годині він розплатився і вийшов з ресторану, і Лісбет довелося перервати свої роздуми. Доктор Форбс поволі плентався уздовж бухти Каренаж, потім ускочив в один з міні-автобусів, що йдуть у бік Ґранд Анс. Лісбет під’їхала до готелю «Кейс» за п’ять хвилин до того, як він вийшов з автобуса. У своему номері вона налила ванну і занурилася в холодну воду. Ноги нили, а на лобі у неї пролягли глибокі зморшки.

Але цю довгу прогулянку Лісбет відбула недаром і дещо дізналася. Щоранку доктор Форбс виходив з готелю свіжопоголений, з портфелем під пахвою, ніби на службу, — і ось він провів цілий день, не роблячи зовсім нічого, а тільки гайнуючи час! Які б причини не привели його на Ґренаду, це явно були не перемови про спорудження нової школи, але чомусь він прикидався, ніби приїхав сюди з діловими намірами.

Для чого весь цей театр?

Єдиною людиною, від якої він з якихось міркувань хотів приховати щось пов’язане з цією поїздкою, могла бути тільки його дружина. Він хотів створити у неї враження, ніби цілоденно заклопотаний важливими справами. Але чому? Можливо, справа провалилась, а він через власну гординю не хотів у цьому зізнатися? Чи то він приїхав на Ґренаду з якоюсь іншою метою? Не чекає часом він тут на когось або на щось?

Перевіряючи електронну пошту, Лісбет Саландер виявила чотири послання. Перше надійшло від Чуми і було відправлене вже за годину після того, як вона йому написала. У зашифрованому повідомленні було одне питання з двох слів: «Ти жива?» Чума ніколи не мав схильності до довгих і зворушливих послань. Утім, як і сама Лісбет.

Два наступні були відправлені о другій годині ночі. В одному той-таки Чума написав, не полінувавшись його зашифрувати, що один знайомий по Інтернету, відомий там під ім’ям Більбо, мешканець Техасу, клюнув на її запит. Чума додав адресу Більбо і PGP-ключ. За кілька хвилин після листа Чуми прибуло послання від самого Більбо. Коротке повідомлення містило тільки обіцянку протягом наступної доби надіслати їй відомості про доктора Форбса.

Четверте послання, також від Більбо, було відправлене вже увечері. У ньому була зашифрована адреса банківського рахунка і ftp-адреса з додатком у вигляді zip-файлу[20] на 390 kb. У ньому Лісбет виявила папку, що мала чотири jpg-зображення низької роздільності і п’ять текстових документів.

Дві фотографії являли собою портрети доктора Форбса, на одній він був знятий з дружиною на