Людмила Черниш - Венді. Факультет світлих., Людмила Черниш

   Я стояла в парі з Ріною, вона опікувалася травами і бульбашками, а я озброїлася срібною ложкою і прихваткою. Оскільки була середина першого семестру, завдання студентам видавали не дуже складні, щодо самого процесу приготування. Навіть незважаючи на те, що саме зілля може виявитися небезпечним або ж занадто бажаним для студентів, професор завжди і все тримав під суворим контролем.

   Ті, хто справлявся зі своєю роботою добре. Не сперечався з ним і ніколи не отримував зауважень, був у пріоритеті. І міг отримати невеличкий подарунок. Що саме? Ніхто і ніколи не зізнавався, це одна з умов. Хоча, подейкують, що це особливі й рідкісні еліксири. Або інгредієнти, які доволі складно знайти у крамницях місті, що знаходилося за кілометр від академії.

   Дівчата вже кілька разів казали, що треба туди навідатися. Але все ніяк не виходило. Тому зіллєварінням ми займалися спокійно й обережно. Адже якщо змішати не те, що треба, воно могло й вибухнути. Пощастить, якщо не лавовими кульками, а, наприклад, пелюстками дикої троянди.

   За трохи більше ніж тридцять хвилин з'явилися перші пари, які впоралися з поставленим завданням. Зілля наливали в прозору колбу, додаючи особливий інгредієнт, який і робив прозору рідину мерехтливою.

   Ми впоралися за десять хвилин до закінчення лекції. І коли всі студенти були готові побачити, як працює це диво-варево, професор почав викликати нас по одному. Зілля потрібно було випити і, заплющивши очі, подумати про те, чого хочеться найбільше. Саме завдяки цьому магія створювала ту карту, яка змогла б порадувати свого господаря.

   Цілителі отримували рідкісні карти, які або допомагали вилікувати отруєння, або ж для вдалого приготування зілля. Темні загадували те, що допомогло б у боротьбі з нами. Тож усі як в одного з'являлися чорні карти, або сині. А от наш факультет був налаштований захищатися, тож перед ними з'являлися карти білого та блакитного кольору.

   Але от коли прийшла моя черга і я підійшла до професора, всередині стало якось хвилююче. Я випила правильно приготоване зілля, заплющила очі, і спочатку думала, що мені потрібен захист від нападок Ларіона. А потім чомусь переключилася на нього самого.

   У пам'яті прослизнув спогад нашої сьогоднішньої зустрічі. Потім його дивний погляд, коли я зіткнулася з королем нашого факультету. А потім перед очима з'явилася темна постать, яку я побачила дорогою сюди.

 - Дивно, дуже дивно, - промовив чоловік, що стояв біля мене.

   Я розплющила очі і побачила, як переді мною мерехтіла магічна сфера. Усередині боролися між собою дві половинки одного цілого. Спочатку переважав білий колір, потім сірий і навіть чорний. Кольори змінювалися немов хтось це робив спеціально. І в якийсь момент мені здалося, що зараз з'явиться карта чорного кольору. А слідом і купа запитань щодо моєї особистості. Але чому все відбувається саме так?