Віккі - Східна троянда. Таємниці королівство, Віккі

Емма продовжила, з легкою ноткою роздратування:

— Ми змусили їх зрозуміти, хто вони насправді, і забрали її з нами. Соломія тепер у безпеці, але нам потрібна твоя допомога. Ми просимо твоєї захисту для неї. Чернявські не зупиняться, і вони можуть спробувати помститися.

Емір Ібрагім, не виражаючи ані здивування, ані невдоволення, спокійно відкинувся на спинку крісла, уважно вислухавши доньок. Він вже знав, що у них характер, і, як його спадкоємиці, вони завжди приймали сміливі рішення, в тому числі й такі.

— Я не здивований їхніми витівками, — сказав Ібрагім з легким сарказмом у голосі. — Чернявські завжди вважали, що можуть бути поза законом, але такі вчинки мають свої наслідки. Ви праві, донечки, я поговорю з ними. Нехай знають, що не варто ставати на шляху моєї родини.

Принцеси посміхнулися, їхні серця наповнилися гордістю за свого батька. У них був не просто емір — у них був чоловік, здатний поставити на місце будь-кого, хто наважився б загрожувати їхній безпеці та добробуту.

— Ми так пишаємося тобою, тату, — сказала Емма, її очі сяяли вдячністю. — Ми знали, що з тобою нам не страшні ні Чернявські, ні хтось інший.

Емір Ібрагім усміхнувся у відповідь, але його обличчя залишалося строгим і владним.

— Я завжди буду захищати своїх. Ви повинні знати, що на мою родину ніхто не посміє посягати, — його голос був як камінь. — Але окрім захисту, є й інші справи, що вимагають нашої уваги.

В цей момент офіціант подав на стіл розкішну страву з свіжих морепродуктів і передав коробочку, з якої Ібрагім витягнув пару золотих серьги з зеленими рубінами, зроблених у Катарі. Він протягнув їх Вікторії та Еммі.

— Це для вас, мої дорогі, — сказав він. — Нехай це нагадує вам, що родина Катару — це не лише титули, але й сила, що стоїть за кожним нашим рішенням. Ці серьги будуть вам на щастя. Але пам'ятайте, справжня сила — в єдності та чесності.

Принцеси прийняли подарунок з вдячністю, і їхні обличчя наповнилися повагою та обожнюванням до свого батька. Тепер вони були не просто доньками еміра — вони були його гордістю, і їхня сила була в його захисті.

У розкішному кабінеті мера Дніпра Павла Чернявського, де стіни були прикрашені картинами та дорогими килимами, атмосфера була напруженою. Павло сидів за своїм столом, нервово перебираючи папери, коли двері різко відчинились, і в кімнату увійшов емір Ібрагім. Його величний вигляд та спокій різко контрастували з тривогою, що витала в повітрі. Телохранителі та слуги стояли поруч, уважно стежачи за тим, що відбувається. Один Телохранитель оголошує:

—  Його Величність Великий Емір Ібрагім ібн Анвар ібн Хассим ібн Хасим I Аль-Шаф

Павло встав і з повагою кивнув, намагаючись приховати свою нервовість.

— Ваше Величність, дякую за візит, — почав він, стримуючи напруження в голосі. — Розумію, що ситуація з Соломією... неординарна. Але запевняю вас, ми з сестрою не мали злих намірів. Це все непорозуміння.

Емір Ібрагім холодно подивився на нього, не приховуючи свого незадоволення.

— Непорозуміння? — повторив він, його голос був крижаний. — Ти намагаєшся виправдати дії своєї сестри? Ти дозволяєш їй діяти так, ніби не буде наслідків?

Павло намагався взяти себе в руки, намагаючись відстояти честь своєї родини.

— Я просто хотів... — він зробив паузу, підбираючи слова. — Ксенія завжди була такою. Вона... не розуміла, з ким зв'язалася. Але я вас запевняю, вона не збиралася завдати шкоди Соломії. Ми не думали, що все обернеться таким чином. Все, що відбувалося — це просто наслідки її гарячковості.

Емір Ібрагім, не приховуючи злості, наблизився, його погляд став ще більш холоднокровним і загрозливим.

— Ти думаєш, я повірю тобі? — його голос став низьким і загрозливим. — Ти хочеш, щоб я повірив, що твоя сестра не завдала шкоди цій дівчині, коли ти сам прекрасно знаєш, що вона є частиною ваших брудних ігор? Знай, Чернявський, я все про вас знаю. І не тільки про твою сестру. У мене є компромат. Не тільки на Ксенію. У мене є компромат на тебе. Ти та твоя родина вже не так безневинні, як ви думаєте.

Павло поблід, його серце застукало швидше. Емір говорив з такою впевненістю, що не залишалося сумнівів — Ібрагім справді знає багато.

— Я вас розумію, — з труднощами вимовив Павло, стримуючи себе. — Прошу вибачення за помилки моєї сестри. Але ми не хотіли виходити за межі... Ми не хотіли дійти до такого.

Емір Ібрагім зробив паузу, його обличчя залишалося кам'яним, як ніколи. Він повільно підійшов до столу і поклав свої руки на його поверхню.

— Ти та твоя сестра хочете жити в цьому місті, продовжувати свою гру? Будьте впевнені, якщо ви навіть подумаєте торкнутися Соломії, або якщо станете на шлях моєї родини, я вас знищу. І ви будете шкодувати, що колись наважилися на це. Якщо ви не вірите в мої слова, то повірте в компромат, який у мене є на вас. У мене достатньо інформації, щоб зробити ваше життя пеклом.

У кімнаті настала тиша. Павло не знав, що сказати. Його очі заблищали від страху, але він мовчав.

Нарешті, Ібрагім зробив крок назад, не змінюючи виразу обличчя. Він повернувся до своїх слуг, які мовчки стояли поруч, і кивнув.

— Мені не потрібні пояснення, Чернявський. Я дав вам шанс. Але якщо ви хочете зберегти свої позиції і своїх близьких, краще забудьте про те, що сталося з Соломією. Нехай все залишиться в минулому.

З цими словами Ібрагім розвернувся і направився до дверей. Павло залишився сидіти, відчуваючи, як напруження відступає, але його серце все одно билося прискорено. Телоохоронці та слуги пішли за господарем, але перед тим як вийти, емір Ібрагім озирнувся і кинув погляд на Павла.

— Сподіваюся, ти зрозумів, що саме я і мій батько, шанований колишній емір Катару Анвар, можемо зробити з такими, як ти, якщо ти ще раз встанеш на наш шлях.

Коли двері за ними закрилися, в кімнаті знову встановилася тиша. Павло залишився один. Його думки були переповнені, і йому не вдавалося позбутися відчуття, що його життя змінилося назавжди.