Віккі - Східна троянда. Таємниці королівство, Віккі

— Перед вами Їх Величності, Великі принцеси Катару. Поклоніться. Проявіть повагу. Або ви хочете проблем із еміром Катару?

Ксенія відчула, як кров відступила від її обличчя.

Емір Катару...

Якщо ці дівчата справді його доньки, то одна їхня скарга — і її життя зруйнується.

Стиснувши кулаки, Ксенія повільно опустила голову в поклін.

— Ваше Величності, — видавила вона з себе з натягнутою усмішкою. — Чим зобов’язана такій честі?

Вікторія зробила крок вперед.

— Як ти смієш звертатися з цією дівчиною, як з рабинею? — її голос був сповнений холодного презирства. — Вона не річ. Вона не належить тобі.

Ксенія моргнула, роблячи вигляд, що не розуміє.

— Ну що ви… Я не…

Але її різко перебила Емма:

— Замовкніть! Ви скоїли тяжкий злочин! Посоромилися б перед нами — перед дочками Великого Еміра Катару! Якщо він дізнається, що тут відбувається, він розірве вас на шматки!

Ксенія стиснула щелепи від люті.

Але Вікторія завдала вирішального удару.

— Слухай уважно, Ксенія Чернявська. Якщо ти не хочеш, щоб сюди нагрянула поліція, прокуратура та журналісти, то… — вона нахилилася ближче, дивлячись їй прямо в очі. — Ти забудеш про Соломію. Вона йде з нами.

Лють Ксенії була неописувана. Все її ретельно сплановане приниження Соломії руйнувалося на її очах.

Але вона не могла нічого зробити.

Стиснувши губи, Ксенія зробила крок назад, відступаючи.

Соломія, все ще тремтячи, підняла очі на принцес, її губи беззвучно шевельнулись.

Вона була вільна.

Соломія все ще тремтіла від пережитого жаху, але теплі руки Вікторії, що міцно тримали її за плечі, вселяли відчуття безпеки.

— Віднині ти моя вірна служниця. — Вікторія подивилася їй прямо в очі, її голос звучав твердо і владно.

Очі Соломії наповнилися сльозами. Вона не знала, як дякувати принцесі. Після стількох років страху й принижень їй подарували нове життя.

Емма, яка стояла поруч, радісно усміхнулася.

— Оце новина! — з воодушевленням сказала вона. — Ти будеш у безпеці, Соломіє. Тепер ти з нами.

Вікторія віддала наказ слугам:

— Підберіть для неї одяг і нагодуйте. Переконайтеся, що відтепер їй ніщо не загрожує.

Слуги негайно кивнули й повели Соломію в сусідню кімнату.

Соломія була щаслива. Вона знайшла не просто покровителів — вона знайшла родину.

Але далеко не всі в цьому залі розділяли її радість.

Ксенія Чернявська кипіла від гніву.

Вона спостерігала за тим, що відбувалося, стискаючи кулаки так, що нігті впивалися в шкіру. Її обличчя залишалося непроникним, але всередині все палало від люті.

Вона чудово розуміла: зараз вона не може піти проти принцес. Їхня влада міцна, їхній вплив безмежний.

Але це ще не кінець.

Ксенія глибоко вдихнула, намагаючись не видати своєї злості.

— Прекрасно, Ваша Величносте, — сказала вона з натягнутою усмішкою. — Я рада, що ви знайшли собі нову… служницю.

Вікторія й Емма не звернули уваги на її слова.

Коли вони покинули дім, забравши Соломію із собою, Ксенія залишилася стояти в порожньому залі, стискаючи зуби.

Вона не забуде цього.

Вона не залишить усе, як є.

Вона знайде спосіб поквитатися з Вікторією.

За будь-яку ціну.

Резиденція Павла Чернявського, мера Дніпра

Ксенія в гніві вбігла до кабінету свого брата. Павло, сидячи за масивним дубовим столом, навіть не підняв очей, продовжуючи вивчати документи.

— Ти знав?! — викликала вона.

Павло важко зітхнув і відклонив папери.

— Якщо ти про принцес Катара, то так, знав. — Його голос був втомлений, але твердий.

— І ти нічого не зробив? — Ксенія стисла кулаки. — Ти дозволив їм забрати мою служницю? Ти знаєш, що ця Соломія має бути помщена?!

Павло роздратовано потер перенісся.

— Ти не розумієш, з ким зв'язалася. — Він підняв на сестру холодний погляд. — Ці дівчата — не просто принцеси. Вони дочки еміра Катару. Вікторія — спадкоємиця трону, Емма — його улюблениця. Вони можуть знищити нас одним клацанням пальців.

Ксенія стиснула губи, намагаючись стримати емоції.

— І що? Ми маємо вклонятися їм? Дозволити їм забрати те, що належить мені?

Павло ударив долонею по столу, його терпіння закінчилося.

— Вони не просто забрали дівчину, вони запобігли скандалу! — Він різко встав, спираючись на стіл. — Якби ця історія сплила, ти б уже сиділа за ґратами за насильницьке утримання людини. Ти взагалі розумієш, на скільки ти ризикувала?

Ксенія презирливо пиркнула.

— Ти боїшся їх?

Павло нервово посміхнувся.

— Я не боюся. Я розумний. А от ти поводишся, як капризна дівчиська.

Він обійшов стіл і став перед сестрою, дивлячись їй в очі.

— Ти маєш забути про Соломію. Ти маєш забути про помсту. Якщо ти підеш проти принцес, вони тебе розчавлять. І знаєш що? Цього разу я тебе не врятую.

Ксенія стиснула зуби, але нічого не відповіла.

Павло покачав головою і сів назад.

— Я тебе попередив. Тепер роби, як хочеш. Але коли все зруйнується, до мене не звертайся.

Ксенія мовчки розвернулася і вийшла, гримнувши дверима.

Але в її голові вже зароджувався новий план…

Принцеса Вікторія та Емма, сидячи за елегантним столом в одному з найпрестижніших ресторанів на набережній, насолоджувалися видом на спокійні води Дніпровської затоки. Навколо панувала атмосфера розкоші: золоті люстри, вишукані страви та звуки маленької арфи, що грала на фоні. З ними був їхній батько, емір Катару Ібрагім, який з гордістю спостерігав за доньками, що насолоджувалися своїм часом.

— Тату, ти не уявляєш, як ми поставили цих Чернявських на місце, — почала Вікторія, її голос був сповнений впевненості. — Ми не дозволили їм принижувати Соломію. Це було жорстоко та недостойно.