Гай Свєтоній Транквілл - Життєписи дванадцяти цезарів

88. Загинув Цезар на п’ятдесят шостому році життя і був зарахований до числа богів — не лише за формальними постановами, але й за переконанням народу. А ще на ігрищах, які вперше влаштував на його честь наступник Август, протягом семи днів сяяла комета, підносячись над горизонтом близько одинадцятої години[101]: тоді й почали вірити, що душу Цезаря прийняли на небі, і через це корону його статуї було прикрашено зіркою. Вхід у курію, де був убитий, вирішили замурувати, день травневих ід назвати днем Батьковбивства, і в цей день більше ніколи не збирати сенат.

89. З усіх заколотників майже ніхто не пережив його більше, аніж на три роки, чи не помер своєю смертю. Усі вони були засуджені й загинули в різний спосіб: хто — у кораблетрощі, хто — у бою, а деякі навіть убили себе тим же мечем, який підняли на Цезаря.

2

Август

1. Багато хто засвідчує, що рід Октавіїв був особливим у Велітрах[102]. Адже й вуличка в центральній частині міста віддавна звалася Октавієвою, і жертовник видно неподалік, також присвячений Октавіям. Цей чоловік певний час був полководцем у війні із сусідніми племенами. Коли ж одного разу він приносив жертву Марсові, і прийшла несподівана звістка про раптовий напад ворогів, то вихопив з полум’я напівсирі нутрощі тварини і приніс їх у жертву такими, як були[103]. Виступивши тоді проти ворога, здобув перемогу. Тоді й видали постанову, в якій говорилося, щоб надалі у такий сам спосіб приносили жертву Марсові, а решту віддавалося Октавіям.

2. Цю родину разом з іншими меншими родинами цар Тарквіній Пріск увів до сенату, а згодом Сервій Тулій перевів її в патриції. Дещо пізніше родина знову перейшла до плебеїв, і аж після довшого часу Божественний Юлій повернув її назад у патриції. Першим з цієї родини, кого народним голосуванням обрали на керівну посаду, був Гай Руф. 2. Він став квестором і породив синів Гнея і Гая, від яких утворилися дві гілки родини Октавіїв різних станів: Гней та всі його нащадки займали найвищі посади, тоді як Гай та його нащадки, чи то за долею, чи за волею перебували в сані вершників аж до Августового батька. Прадід Августа під час другої Пунічної війни служив у Сицилії як військовий трибун під командуванням Емілія Паппи. Дід же його вдовольнявся провінційними посадами, і в достатку та спокої дожив до похилого віку. 3. Але це кажуть інші, сам же Август говорить лише про те, що народився у древній та багатій вершницькій родині, в якій вперше сенатором став його батько. Марк Антоній докоряє йому прадідом, який був вільновідпущеником і плів линви поблизу Турина, а дід був лихварем. Це все, що я міг віднайти про родичів Августа по лінії батька.

3. Гай Октавій, його батько, вже замолоду був багатий та поважаний, і я дивуюся, що дехто говорить, що він був лихварем, роздавав хабарі під час виборів та виконував різні обов’язки в таборі: вихований у достатку, легко досяг високих посад і достойно поводився на них. Опісля претури за жеребом дістав Македонію, і, отримавши особливе завдання від сенату, по дорозі туди знищив загін рабів-утікачів Спартака й Катиліни, що утримував землі поблизу Турина. 2. Керуючи провінцією, виявляв таку ж справедливість, як і сміливість: бессів та фракійців[104] розбив у великій битві, а з союзниками поводився настільки чесно, що Марк Цицерон у листах (що навіть збереглися) спонукає та переконує свого брата Квінта, який у цей же час був проконсулом Азії та користувався не зовсім доброю славою, наслідувати свого сусіда Октавія щодо поведінки з союзниками.

4. Повертаючись із Македонії, раптово помер, перш ніж встиг висунути свою кандидатуру на посаду консула. Після себе залишив Октавію Старшу, що народилася від Анхарії, та Октавію Молодшу й Августа, що від Атії. Атія була донькою Марка Атія та Юлії, сестри Гая Цезаря. Батько Бальба походив з Арицина[105], і в його роді була ціла плеяда сенаторів, а матір його була у тісних родинних зв’язках з Помпеєм Великим. Виконував обов’язки претора, був у колегії Двадцяти, розподіляючи землі Кампану згідно з Юлієвим законом. 2. Однак той же Антоній, намагаючись очорнити й материнське походження Августа, стверджував, що його прадід походив з Африки, і мав олійну крамницю, а потім — пекарню в Ариції. Також Кассій Парменійський у своєму листі обмовляє Августа, наголошуючи, що він є онуком не лише пекаря, але також і лихваря: “Матір твоя спечена з грубої арицинської муки, а замісив тісто брудними руками нерулонський[106] міняйло”.

5. Август народився за консульства Марка Тулія Цицерона і Гая Антонія, восьмого дня перед жовтневими календами[107], незадовго перед сходом сонця, поблизу Бичачих Голів на Палатині[108], де сьогодні є його гробниця, збудована невдовзі після смерті. Навіть записано у постановах сенату, що коли Гай Леторцій, юнак із роду патриціїв, благав про пом’якшення покарання за перелюб, посилаючись на свою молодість та знатність, то заявив перед сенатом, що є власником та охоронцем землі, якої вперше при народженні торкнувся Божественний Август, і благав змилостивлення в ім’я цієї, наче своєї власної та особливої святині. Тоді й було видано декрет про посвячення цієї частини будинку.

6. Невеличку кімнатку, де він вигодувався, щось на зразок харчової комори, й досі показують у дідівському скромному передмісті поблизу Велітрів: сусіди й дотепер переконані, що він там і народився. Увійти туди можна, згідно з древнім повір’ям, лише через необхідність та після очищення, бо всіх тих, що входять туди необдумано, охоплює жах та паніка: і це нещодавно підтвердилося. Бо коли новий власник помістя, чи то випадково, чи то з метою пересвідчитися, переніс туди своє ложе, то сталося так, що після кількох годин спання якась невідома та раптова сила викинула його звідти, і знайшли його напівживого на постелі під порогом.

7. В юності Август мав прізвисько Турин на пам’ять про походження родичів, чи тому, що поблизу Турія його батько Октавій, одразу після народження сина, успішно здійснив похід на рабів-утікачів. Про те, що мав прізвисько Турин, я маю достатній доказ, бо випадково знайшов мідну статуетку, що зображала його в юності, на якій було написано його ім’я майже стертими металевими літерами. Цю статуетку я подарував імператорові, а він помістив її у спочивальні поміж Ларами[109]. Також і Марк Антоній у листах образливо називає його Турійцем, на що той