Олег Микіч - Крила над Україною, Олег Микіч

Коли вони приїхали на місце, Матвій попрямував до групи священників, а Катерина залишилася на подвір’ї, намагаючись знайти спокій у цьому святому місці. Вона думала про свою роль поруч із Матвієм і про те, як вона може допомогти йому, не відчуваючи, що її власні прагнення зникли. Вона бажала, щоб вони разом могли досягти більшого — не тільки в служінні, а й у своїй родині.

Її думки перебив голос Матвія.

— "Катю, приєднуйся до нас! Мають бути нові обговорення, і я хочу, щоб ти теж була частиною цього."

Катерина посміхнулася і пішла до нього. Вона відчувала, що ці моменти важливі не тільки для них, а й для всіх, хто прийшов разом.

Протягом кількох годин вони обговорювали майбутнє, нові ініціативи, можливості для громади. З кожною хвилиною Катерина відчувала, як її зв’язок з місією її чоловіка став сильнішим. Вона зрозуміла, що її підтримка важлива, не тільки як дружини, а й як частини великої справи, яку вони разом роблять.

Після завершення зборів, коли вони вже поверталися додому, Матвій, сидячи за кермом, звернувся до Катерини.

— "Ти знаєш, що я хочу продовжувати вчитися. Моя мета — стати священником і служити людям. І я розумію, що цей шлях буде не легким."

Катерина уважно дивилася на нього, відчуваючи, що це не просто слова, а щире прагнення.

— "Я знаю, Матвію. І я підтримую тебе в цьому. Ми разом, і це важливо."

Вони мовчки продовжували дорогу. Хоча майбутнє було ще невизначене, одне було зрозуміло: вони йшли разом, і кожен новий крок був кроком до їхнього спільного шляху.

Глава 26: Випробування віри

Через кілька тижнів після того, як Матвій і Катерина повернулися з церковних зборів, вони почали відчувати зміни, які поступово вкорінювались у їхньому житті. Їхні стосунки стали міцнішими, але також і складнішими. Відчуття служіння та покликання все більше поглинало Матвія, і він все більше часу проводив у молитвах та роздумах. Його рішучість стала стати священником ще більшою.

Одного вечора, коли вони сиділи за столом, Марко попросився на прогулянку, залишивши батьків наодинці.

— "Матвію, я бачу, як ти змінюєшся," — почала Катерина, коли вони залишились удвох. — "Ти все більше віддаєш себе служінню, а я інколи відчуваю, що ти занурюєшся в це так глибоко, що забуваєш про нас."

Матвій зрозумів, що Катерина мала рацію. Він неодноразово намагався знайти баланс між своїм служінням і родинним життям, але в останні дні це ставало все важче.

— "Катю, я не хочу, щоб ти відчувала себе забутою. Я знаю, що ти переживаєш через це, і мені дуже важливо, щоб ти була поруч."

Вони замовкли, і між ними настала важка пауза. Матвій зрозумів, що не може бути священником лише у церкві, що його служіння повинно бути не тільки на вівтарі, але й у сім'ї, в кожному його дії та слові.

— "Я обіцяю, що буду намагатися знайти більше часу для нас," — сказав він, беручи її за руку.

Катерина не відповіла, але її очі засяяли від розуміння. Вона знала, що це обіцянка, яку він спробує виконати, і вона готова його підтримати.

Наступного дня вони пішли на прогулянку разом, а Матвій зауважив, як важливо для них бути разом, навіть коли на серці все більше думок про службу та покликання. Він розумів, що якщо не збалансує ці дві частини свого життя, він може втратити те, що має найдорожче.

Протягом наступних тижнів Матвій активно працював над тим, щоб інтегрувати своє покликання у повсякденне життя, зокрема, щоб більше часу проводити з родиною. І хоча це не було легким, він знав, що тільки через баланс між цими двома сферами він зможе знайти справжнє служіння.

І ось одного вечора, коли він прийшов додому після довгого дня роботи і молитви, він побачив Катерину і Марка, що сиділи на дивані і дивилися телевізор. Всі разом, у тиші, без слів.

— "Я тут. Ми разом," — сказав він, сідаючи поруч з ними.

Цей момент був важливим для нього. Він зрозумів, що служіння Богові — це не тільки велика ціль, але й маленькі моменти разом з тими, кого любиш. І в ці моменти він відчував, що знаходить спокій і силу для подальшого шляху.

---

Глава 27: Новий шлях

Наступного ранку, після важкої ночі, сповненої думок та молитов, Матвій прокинувся з новим почуттям спокою. Його серце було спокійним, і він відчував, що готовий зробити наступний крок у своєму покликанні. За всі ці місяці, які він присвятив служінню і духовному зростанню, він зрозумів, що цей шлях не буде легким. Але тепер він знав, що йому потрібно бути сильним не тільки для себе, але й для своєї родини, для Катерини та Марка.

Катерина, в свою чергу, теж відчула зміни. Вона помітила, що Матвій став більш відкритим, готовим до діалогу, до розмови про свої переживання. Вона бачив, як він стає все більше свідомим своїх почуттів і потреб у родині. І хоча вона ще мала сумніви, вона відчувала, що його рішучість не є тимчасовою.