То Софія - З ним безпечно , То Софія

Дамір 

Ранок почався ще до світанку. Я люблю цю тишу на кухні — тільки стара витяжка гуде над плитою, каструлі ледь дзенькотять, і все ніби ще не прокинулось. Нарізаю помідори рівними скибками, не поспішаючи. Сьогодні сніданок буде простим, але смачним: гречка з овочами, сирники й чай із м’ятою. І трохи сонця в кожній тарілці — якщо вийде. 

— Та ти ж маніяк, Даміру, п’ята ранку! — з хриплим голосом, але вже з усмішкою, з’являється Артем. Одразу тягнеться до кавоварки. 

— Доброго ранку. А ти думав, сирники самі себе спечуть? 

Він кашляє після першого ковтка й жбурляє рушника на плече. 

— Після вчорашньої дискотеки взагалі диво, що я тут. Але якщо вже я погодився бути ведучим конкурсу — мушу хоч на кухні виглядати достойно. 

— Я бачив, як ти умовляв того малого стати “Містером Стиль”. У тебе талант. 

— У мене мотивація, — кидає він, ніби між іншим. — Іра в залі сидітиме поруч із директоркою. Хочу, щоб запам’ятала. 

Я не відповідаю. Просто піднімаю брову. І, здається, посміхаюся. 

— Може, вже скажеш їй? 

— Ні. Хай трохи почекає, — підморгує Артем і береться за гречку. 

Ми працюємо злагоджено. Ніби виросли на одній кухні. Я на видачі — розкладаю сирники, додаю ложку сметани, кілька ягід. Рухи знайомі, автоматичні. Аж раптом… 

Вона. 

З’являється в дверях разом із Лізою. Волосся зібране в недбалий хвіст, на обличчі ще сонце не прокинулось, але очі… очі світяться. Вона щось каже Лізі — та сміється й іде до малечі. А вона підходить до віконця. І зупиняється. 

— Це твої сирники? — питає просто, з тією посмішкою, яку я вже вивчив до деталей. 

— Можеш перевірити. Але будь чесна. 

— Добре. Якщо будеш чесний і ти. 

— У чому? 

— У відповіді на запитання: коли ти встигаєш все це готувати? 

Я посміхаюсь, кладу сирники на її тацю. 

— Коли не думаю ні про що інше. 

— Ні про кого інше? — уточнює. Погляд піднімає — влучно, в саме яблучко. 

Поруч Артем гмикає, але робить вигляд, що вся його увага — на гречці. 

Вона підморгує й іде. А я ще мить стою, дивлюся їй услід. А потім знову беруся за сирники. 

Але тепер — кожна порція виходить із присмаком її усмішки.